ѕлан. ѕлан. 1
¬ступ 2
1јдм≥н≥стративно-правов≥ методи 3
1.1. ѕон¤тт¤ адм≥н≥стративно-правових метод≥в 3
1.2. ¬иди адм≥н≥страгивно-правових метод≥в 6
2.ћетод переконанн¤ 9
3.ѕон¤тт¤ ≥ види адм≥н≥стративного заохоченн¤ 11
4. ћетод адм≥н≥стративного примусу 14
5. ”правл≥нн¤ в систем≥ внутр≥шн≥х справ 20
¬исновок 34
—писок л≥тератури. 37 ¬ступ ѕриступаючи до вивченн¤ зм≥сту й особливостей метод≥в державного
управл≥нн¤, необх≥дно насамперед визначити, що ж таке управл≥нн¤?. ÷ей
терм≥н став ун≥версальним засобом характеристики визначеного виду
д≥¤льност≥, тобто сукупност≥ д≥й, ¤к≥ виконуютьс¤ заради дос¤гненн¤
в≥дпов≥дних сусп≥льно значимих ц≥лей. ” самому широкому пон¤тт≥ управл≥нн¤ означаЇ кер≥вництво чимось”
под≥бному розум≥нн≥ воно трактуЇтьс¤ й у наш≥ дн≥. ќднак обмежитись такою
констатац≥Їю недостатньо. ¬иникаЇ потреба розкритт¤ зм≥сту цього
кер≥вництва, його функц≥онального значенн¤. «агальнотеоретичн≥ позиц≥њ,
включаючи к≥бернетичн≥, дають достатн≥ п≥дстави дл¤ наступних висновк≥в: ”правл≥нн¤ Ї функц≥¤ орган≥зованих систем р≥зноњ природи (б≥олог≥чних,
техн≥чних, соц≥альних), що забезпечуЇ њхн¤ ц≥л≥сн≥сть, тобто дос¤гненн¤
задач, що сто¤ть перед ними, збереженн¤ њхньоњ структурип≥дтримка режиму
њхньоњ д≥¤льност≥.“ерм≥н Ђдержавне управл≥нн¤ї широко використовуЇтьс¤ у
в≥тчизн¤н≥й ≥ закордонн≥й науков≥й л≥тератур≥, а також у законодавств≥
багатьох крањн. Ѕ≥льш 70 рок≥в в≥н вживавс¤ й у нас, створюючи тим самим
конституц≥йн≥ п≥дстави дл¤ вид≥ленн¤ даного виду державноњ д≥¤льност≥
онституц≥¤ ”крањни в≥дмовилас¤ в≥д цього терм≥на. «ам≥сть нього вживаЇтьс¤ новий терм≥н Ц виконавча влада. „и означаЇ це, що державне управл≥нн¤
надал≥ не ≥снуЇ чи це чисто терм≥нолог≥чна реформац≥¤? Ќа ц≥ законом≥рн≥ питанн¤ в≥дпов≥дь може бути одна, у в≥дпов≥дност≥ до
онституц≥њ ”крањни державна влада зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ под≥лу на
законодавчу, виконавчу ≥ судову. 1јдм≥н≥стративно-правов≥ методи 1.1. ѕон¤тт¤ адм≥н≥стративно-правових метод≥в ѕ≥д методом звичайно розум≥ють спос≥б або зас≥б дос¤гненн¤ поставленоњ
мети. ¬≥дпов≥дно до цього адм≥н≥сграт≥њвно-право-вими методами Ї способи та
прийоми безпосереднього ≥ ц≥леспр¤мованого впливу виконавчих орган≥в
(посадових ос≥б) на п≥дстав≥ зак р≥пленоњза ними компетенц≥њ, у
встановлених мел≥сах та в≥дпов≥дн≥й форм≥ на п≥дпор¤дковаг≥≥ њм органи та
громад¤н.
ћетоди про¤вл¤ютьс¤ у формах управл≥нн¤, через взаЇмод≥ю суб'Їкт≥в та
об'Їкт≥в управл≥нн¤, зв'¤зки, що м≥ж ними склалис¤. ¬ них в≥дбиваютьс¤ вол¤
держави, повноваженн¤ юридично-владного характеру, що належать виконавчим
органам. “ому методи управл≥нн¤ юри-дично оформлен≥, закр≥плен≥
адм≥н≥стративно-правовими нормами.
ѕравильне розум≥нн¤ метод≥в можливе на п≥дстав≥ та у зв'¤зку з функц≥¤ми
управл≥нн¤. Ѕудь-¤ка функц≥¤, що потребуЇ реал≥зац≥њ, становить собою
конкретну мету управл≥нн¤ ≥ д≥њ, взаЇмопов'¤зан≥ через завданн¤ њњ
зд≥йсненн¤. “ому вона Ї частиною управл≥нськоњ д≥¤льност≥. ÷е даЇ змогу
в≥докремити методи управл≥нн¤ в≥д пон¤ть, що вживаютьс¤ в под≥бному до них
розум≥нн≥. Ќаприклад, плануванн¤, контроль, обл≥к та ≥нш≥ под≥бн≥ до них
д≥њ Ї функц≥¤ми управл≥нн¤. јле, вз¤т≥ ¤к окрем≥ прийоми будь-¤коњ з
функц≥й управл≥нн¤, вони ¤вл¤ють собою вже методи управл≥нн¤. —аме њх
оптимальний виб≥р у конкретних умовах забезпечуЇ ефективну д≥¤льн≥сть
органу управл≥нн¤. ¬насл≥док значного р≥зноман≥тт¤ суб'Їкт≥в виконавчоњ влади та
об'Їкт≥в, що перебувають п≥д њх впливом, методи управл≥нн¤ теж Ї
р≥зноман≥тними. јле це не виключаЇ на¤вност≥ у них загальних рис. Ќайб≥льш
характерними дл¤ метод≥в управл≥нн¤ Ї: 1) способи впливу виконавчого органу
(посадовоњ особи) на
п≥дпор¤дкований йо му орган та громад¤н; 2) вираженн¤ державного публ≥чного
≥нтересу, кер≥вноњ рол≥ держави; 3) засоби дос¤гненн¤ мсти; 4) способи
орган≥зац≥њ, прийоми зд≥йсненн¤ функц≥й, що виникають в процес≥ зд≥йсненн¤
сп≥льноњ д≥¤льност≥, 5) способи реал≥зац≥њ компетенц≥њ.
ѕри цьому прийоми та способи, що використовуютьс¤ дл¤ реал≥зац≥њ
управл≥нських завдань, ¤к≥ сто¤ть перед суб'Їктом виконавчоњ влади, пр¤мо
залежать не т≥льки в≥д його правового статусу, а й в≥д особливостей
адресата Ч об'Їкта управл≥нн¤ (форми власност≥, ≥ндив≥дуального чи
колективного характеру ≥ т. ≥н.). Ѕудучи правильно поЇднан≥, ц≥ методи
створюють Їдину взаЇмопов'¤зану систему способ≥в впливу. ѕроте це не
виключаЇ й суперечностей, що виникають тод≥, коли т≥ чи ≥нш≥ методи
використовуютьс¤ або всупереч об'Їктивним умовам, або невиправдано широко.
ћетоди управл≥нн¤, що виражають р≥зн≥ аспекти практичноњ д≥¤льност≥ того чи
≤ншого виконавчого органу (посадовоњ особи), дають в≥дпов≥дь на запитанн¤:
≥ ¤к вони д≥ють, реал≥зуючи своњ повноваженн¤, ¤к використовують р≥зн≥ 1
засоби дл¤ дос¤гненн¤ поставленоњ мсти? ¬≥д ум≥нн¤ њх обирати та ;
застосувати залежить ефективн≥сть управл≥нськоњ д≥¤льност≥.
” практичн≥й д≥¤льност≥ виконавчих орган≥в (посадових ос≥б) з метою
виробленн¤ найб≥льш ефективного вар≥анту використовуютьс¤ певн≥ прийоми та
способи управл≥нськоњ роботи. як правило, до прийн¤тт¤ управл≥нського
р≥шенн¤ застосовуЇтьс¤ моделюванн¤, зд≥йснюютьс¤ розрахунки, прогнозуЇтьс¤
можлив≥сть дос¤гненн¤ в≥дпов≥дних результат≥в ≥ т. ≥н. јле визнавати њх
методами управл≥нн¤ немаЇ п≥дстав, бо вони не виражають безпосереднього
управл≥нського впливу, не д≥ють на об'Їкт управл≥нн¤. “аким чином, д≥њ, шо
мають зовн≥шнЇ юридично-', владне значенн¤ та вираженн¤, сл≥д в≥др≥зн¤ти
в≥д метод≥в орган≥зац≥њ роботи апарату управл≥нн¤ ≥ метод≥в процедурного
характеру.1
ћетоди управл¤ючого впливу Ї адм≥н≥стративно-правовими методами. —аме в них
ви¤вл¤ютьс¤ вс≥ ¤кост≥ державно-управл≥нсь-коњ д≥¤льност≥, в межах ¤коњ
реал≥зуЇтьс¤ виконавча влада.
«а допомогою адм≥н≥стративно-правових метод≥в суб'Їкт виконавчоњ влади
зд≥йснюЇ управл¤ючий вплив на об'Їкт шл¤хом використанн¤ адм≥н≥стративно-
правових форм управл≥нн¤.адм≥н≥н≥стративному прав≥ загальновизнано, що
метод ≥ формауправл≥нн¤ Ї взаЇмопов'¤заними сторонами процесу
управл≥нн¤.—аме у в≥дпов≥дн≥й форм≥ метод управл≥нн¤ реально виконуЇ роль
способу (засобу) управл¤ючого впливу. 1.2. ¬иди адм≥н≥страгивно-правових метод≥в
” зв'¤зку з переходом до ринкових в≥дносин ≥ кор≥нними зм≥нами в механ≥зм≥
державного управл≥нн¤ та орган≥зац≥йно-правовому статус≥ суб'Їкт≥в
управл≥нн¤ надзвичайно актуальною видаЇтьс¤ проблема адм≥н≥стративно-
правових метод≥в. ѕ≥д д≥Їю зм≥н, що в≥дбуваютьс¤, зм≥нюЇтьс¤ також система
правових засоб≥в, ¤к≥ застосовуютьс¤ дл¤ забезпеченн¤ ефективного
державного впливу на управл≥нську д≥¤льн≥сть. ÷≥ зм≥ни в≥дображуютьс¤ ¤к в
законодавств≥, так ≥ в управл≥нськ≥й д≥¤льност≥, методах њњ практичного
зд≥йсненн¤.
“радиц≥йно управл≥нськ≥ методи в ц≥лому под≥л¤ютьс¤ ще на науков≥ та
ненауков≥, демократичн≥ та диктаторськ≥, державн≥ та гро-мадсњкњ,'
адм≥н≥стративн≥ та економ≥чн≥, пр¤мого та непр¤мого впливу. ¬насл≥док того,
що одн≥ методи мають загальний характер, притаманн≥ вс≥м видам державноњ
д≥¤льност≥, вс≥м державним органам, а ≥нш≥ Ч лише окремим ≥з них, методи
управл≥нн¤ под≥л¤ютьс¤ на загальн≥, та слещальнь ƒо загальних метод≥в, ¤к
правило, належать методи переконанн¤, та примусу, адм≥н≥стративного та
економ≥чного впливу, нагл¤ду та контролю, пр¤мого та непр¤мого впливу,
регулюванн¤, кер≥вництва та управл≥нн¤ (у тому числ≥ оперативного).
“ак≥ ун≥версальн≥ методи, ¤к переконанн¤ та примус, здавна привертають
увагу вчених. ¬заЇмодоповнюючи один одного, ц≥ методи забезпечують належну
повед≥нку учасник≥в управл≥нських в≥дносин. ¬они взаЇмопов'¤зан≥, мають
об'Їктивний характер, м≥ж ними ≥снуЇ д≥алектична Їдн≥сть, ступ≥нь њх
використанн¤ визначаЇтьс¤ р≥внем розвитку сусп≥льних в≥дносин.[1]
јдм≥н≥стративн≥ методи звичайно квал≥ф≥куютьс¤ ¤к способи або засоби впливу
на д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, посадових ос≥б та
громад¤н шл¤хом пр¤мого встановленн¤ њх прав ≥ обов'¤зк≥в через
систему наказ≥в. —уб'Їкт управл≥нн¤ в межах своЇњ компетенц≥њ приймаЇ
управл≥нське р≥шенн¤, юридичне обов'¤зкове дл¤ об'Їкта управл≥нн¤. “акий
пр¤мий управл≥нський вплив виходить безпосередньо з владноњ природи
управл≥нн¤ Ч так реал≥зуЇтьс¤ виконавча влада. Ѕез використанн¤
адм≥н≥стративних метод≥в неможливе дос¤гненн¤ мети впор¤дковуючого впливу
на повед≥нку р≥зних учасник≥в управл≥нських сусп≥льних в≥дносин.
јдм≥н≥стративн≥ методи використовуютьс¤ пор¤д з економ≥чними, ¤к≥
виступають способами чи засобами економ≥чного або непр¤мого впливу з боку
суб'Їкт≥в державно-управл≥нськоњ д≥¤льност≥ на в≥дпов≥дн≥
об'Їкти управл≥нн¤ через њх ≥нтереси. «астосуванн¤ економ≥чних метод≥в
означаЇ формуванн¤ таких економ≥чних умов ≥ стимул≥в, ¤к≥ створюють у
виконавц≥в зац≥кавлен≥сть у к≥нцевих результатах прац≥. ѕри цьому об'Їкти
управл≥нн¤ не одержують обов'¤зкових вказ≥вок, а мають змогу про¤вити
≥н≥ц≥ативу у вибор≥ засоб≥в д≥¤льност≥ дл¤ реал≥зац≥њ своњх матер≥альних
≥нтерес≥в. «вичайно це зводитьс¤ до одержанн¤ податкових, майнових п≥льг,
матер≥ального заохоченн¤ ≥ т. ≥н.
Ќагл¤д Ї необх≥дним пасивним методом управл≥нн¤. «а його допомогою можна
оц≥нити стан справ, але в≥н не даЇ змоги суб'Їктам, ¤к≥ його зд≥йснюють,
втручатис¤ в д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дних орган≥в, орган≥зац≥й та посадових ос≥б.
¬плинути безпосередньо на стан справ шл¤хом активного втручанн¤ в
д≥¤льн≥сть п≥дконтрольних [суб'Їкт≥в дозвол¤Ї використанн¤ р≥зних форм
контролю.
ќргани державного управл≥нн¤ можуть впливати на об'Їкти ≥ управл≥нн¤ шл¤хом
непр¤мого впливу.
ѕр¤мий вплив виражаЇ волю в≥дпов≥дного органу Ч,н а к а з. Ќепр¤мий вплив Ч
це створенн¤ умов зац≥кавленост≥ у виконавц≥в", наданн¤ њм можливост≥
обрати вар≥ант повед≥нки та ≥н.
«астосуванн¤ методу – е г у л ю в_а_н_н ¤, .означаЇ встановленн¤
загальноњ пол≥тики та принцип≥в щодо њњ реал≥зац≥њ через дер|жавне
ф≥нансуванн¤, п≥льги тощо. ер≥вництво маЇ за мету {практичне вт≥ленн¤ в
житт¤ загальноњ пол≥тики та принцип≥в, зд≥йс-ненн¤ контролю за
п≥дпор¤дкованими об'Їктами, розробленн¤ на-≥ пр¤м≥в њх д≥¤льност≥.
—истематичний, безпосередн≥й вплив суб'Їкт≥в [на об'Їкти становить собою
метод управл≥нн¤.
ѕроблема метод≥в державно-управл≥нськоњ д≥¤льност≥, або адм≥-≤н≥стративно-
правових метод≥в, лежить в площин≥ њх розумного поЇднанн¤ з урахуванн¤м
суб'Їктивних та об'Їктивних чинник≥в, ≥нших ов. ѕосл≥довне вир≥шенн¤ цього
завданн¤ залежить в≥д темп≥в ро-I боти по упор¤дкуванню вс≥Їњ системи
державного управл≥нн¤ в≥дпо-I в≥дно до мети пол≥тичного та економ≥чного
реформуванн¤ сусп≥льного житт¤. 2.ћетод переконанн¤
” систем≥ метод≥в державного управл≥нн¤ важливе м≥сце пос≥даЇ переконанн¤ Ч
особливий зас≥б правового впливу. ¬≥н пол¤-йгаЇ в тому, щоб суб'Їкти
державного управл≥нн¤ додержувалис¤ певних вимог внасл≥док њх внутр≥шнього
визнанн¤, а не через сл≥пе п≥дкоренн¤ вел≥нн¤м влади. ÷е означаЇ
впровадженн¤ дисципл≥нованост≥, розум≥нн¤ того, що м≥цна громадська
дисципл≥на ≥ законн≥сть ¤вл¤ють собою необх≥дну умову усп≥шноњ побудови
правовоњ, функц≥њ, форми та методи державного управл≥нн¤ незалежноњ,
демократичноњ держави, а також формуванн¤ св≥домоњ звички, спр¤мованоњ на
додержанн¤ правових вимог, почутт¤ недопустимост≥ њх порушенн¤, потреби
активно боротис¤ з правопорушенн¤ми.
“аким чином, переконанн¤ Ч це система заход≥в.дравшого ≥ неправового
характеру, ¤к≥ провод¤тьс¤ державними та громадськими органами, що
ви¤вл¤Їтьс¤ у зд≥йсненн≥ виховних, роз'¤снювальних та заохочувальних
метод≥в, спр¤мов"анйх"на"ф6рмуванн¤ у громад¤н розум≥нн¤
необх≥дност≥~чтгкого виконанн¤ закон≥в та ≥нших правових акт≥в.
ќсновними формами переконанн¤, ¤к≥ застосовуютьс¤ в державному управл≥нн≥,
Ї: орган≥зац≥¤ державних ≥ громадських заход≥в, спр¤мованих на вир≥шенн¤
конкретних завдань (обл≥к, контроль, прийн¤тт¤ необх≥дних документ≥в,
проведена¤ сем≥нар≥в, збор≥в тощо); вихованн¤ (економ≥чне, правове,
моральне та ≥н.), особистий приклад; роз'¤сненн¤ завдань державного
управл≥нн¤ (усне чи через засоби масовоњ ≥нформац≥њ); ≤нструктаж ос≥б
п≥дпор¤дкованого апарату ≥ громадськост≥ з питань найб≥льш д≥йового
виконанн¤ поставлених завдань; .заохоченн¤ (моральне Ч под¤ка, нагородженн¤
почесним знаком, присвоЇнн¤ почесного званн¤ ≥ т. ≥н., матер≥альне Ч
грошов≥ прем≥њ, пут≥вки окремим особам або груп≥ ос≥б); критика роботи ≥
повед≥нки окремих ос≥б.
ќстанн≥м часом в ”крањн≥ все б≥льшого поширенн¤ набувають правов≥ форми
переконанн¤, заходи заохоченн¤, передбачен≥ правом за зразкове виконанн¤
трудових, службових ≥ громадських обов'¤зк≥в. «араз ”р¤дом ”крањни
розробл¤ютьс¤ юридичн≥ акти, ¤кими буде встановлено систему нагород та
заохочень.
«ростаюче значенн¤ заохочень Ї важливим про¤вом посиленн¤ рол≥
переконанн¤ ¤к важливого методу регулюванн¤ управл≥нськоњ д≥¤льност≥ ≥
житт¤ всього сусп≥льства..
3.ѕон¤тт¤ ≥ види адм≥н≥стративного заохоченн¤ ќстанн≥м часом у правов≥й науц≥ б≥льше уваги прид≥л¤Їтьс¤ такому методу,
¤к заохоченн¤ правом≥рноњ повед≥нки громад¤н.
¬важаЇтьс¤, що цей метод досить ефективно використовуЇтьс¤ в р¤д≥
розвинених крањн (—Ўј, япон≥¤, ‘–Ќ, Ўвец≥¤ та ≥н.). ѕередбачаЇтьс¤, що з
побудовою правовоњ економ≥чно розвиненоњ ≥ стаб≥льноњ держави, в≥н
поширитьс¤ ≥ в д≥¤льност≥ наших орган≥в управл≥нн¤.
«аохоченн¤ - спос≥б впливу, що через ≥нтерес, св≥дом≥сть направл¤Ї волю
людей на зд≥йсненн¤ корисних, з погл¤ду заохочуючого, справ. «аохочувальний
вплив спри¤Ї виникненню ≥нтересу до зд≥йсненн¤ визначених справ, одержанню
матер≥ального, морального, ≥ншого схваленн¤.
як методу д≥¤льност≥ виконавчоњ влади заохоченню характерн≥ наступн≥
особливост≥:
Х фактичною п≥дставою дл¤ застосуванн¤ заохоченн¤ Ї заслуга, д≥¤нн¤,
позитивно оц≥нюван≥ суб'Їктами влади;
Х заохоченн¤ пов'¤зане з оц≥нкою вже зроблених д≥¤нь, Ї складовою частиною державного контролю;
Х заохоченн¤ персон≥ф≥коване, застосовуЇтьс¤ у в≥дношенн≥ окремих
≥ндив≥дуальних або колективних суб'Їкт≥в;
Х заохоченн¤ укладаЇтьс¤ в моральному схваленн≥, над≥ленн≥ визначеними
правами, матер≥альними ц≥нност¤ми й ≥ншими благами;
Х в основному заохоченн¤ врегульоване правом, у багатьох випадках
реал≥зуЇтьс¤ у форм≥ правозастосуванн¤;
Х заохоченн¤ поб≥чно впливаЇ на волю заохочуваного, стимулюючи його.
¬ залежност≥ в≥д основ заохоченн¤ розр≥зн¤ють:
Х абсолютне заохоченн¤, зумовлене абсолютними п≥дставами заохоченн¤.
“акими п≥дставами Ї: сумл≥нне виконанн¤ трудових ≥ службових обов'¤зк≥в;
виконанн¤ громад¤нського обов'¤зку (допомога в затримц≥ злочинц¤, пор¤тунок
потопаючого ≥ т.п.); заохоченн¤ матер≥в, що народили ≥ виховали б≥льш п'¤ти
д≥тей; юв≥лењ, заслуги ≥ноземних громад¤н перед ”крањною в розвитку науки ≥
т.п.;
Х в≥дносне. ¬≥дносне заохоченн¤ регламентоване пјѕ ”крањни,
дисципл≥нарними статутами. Ќорми зазначених акт≥в зобов'¤зують заохочувати
добров≥льне в≥дмовленн¤ в≥д неправом≥рноњ д≥¤льност≥, щире розка¤нн¤,
добров≥льне усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди. —таттею 34 пјѕ ”крањни визначено,
що щире розка¤нн¤ винного, в≥дверненн¤ Ўинним шк≥дливих насл≥дк≥в
правопорушенн¤, добров≥льне в≥дшкодуванн¤ збитк≥в або усуненн¤ запод≥¤ноњ
шкоди Ї обставинами, що пом'¤кшують в≥дпов≥дальн≥сть за адм≥н≥стративне
правопорушенн¤« погл¤ду правовоњ основи розр≥зн¤ють:
Х формальне заохоченн¤ - заохоченн¤, регламентоване правовими нормами
(в≥дпов≥дн≥ м≥ри оформл¤ютьс¤ спец≥альними правозастосовчими актами ≥, ¤к
правило, занос¤тьс¤ в трудову книжку, службову картку);
Х неформальне заохоченн¤ - застосуванн¤ р≥зноман≥тних заход≥в впливу, не
передбачених юридичними нормами (наприклад, публ≥чна похвала). «а зм≥стом заохоченн¤ може бути:
Х моральним (под¤ка, грамота);
Х матер≥альним (прем≥¤, коштовний подарунок);
Х статусне (зм≥нюЇ правовий статус громад¤нина, наприклад, присвоЇнн¤
почесного званн¤ "«аслужений юрист ”крањни");
Х зм≥шане (часто одна м≥ра м≥стить моральне, матер≥альне ≥ статутне
заохоченн¤).
¬ залежност≥ в≥д кола ос≥б, до ¤ких застосовуютьс¤ заходи заохоченн¤,
розр≥зн¤ють:
Х заходи заохоченн¤, що застосовуютьс¤ до колективних субТЇкт≥в (наприклад, оголошенн¤ под¤ки ѕрезидента ”крањни колективу
јкадем≥њ ƒѕ— ”крањни за заслуги по п≥дготовц≥ висококвал≥ф≥кованих
фах≥вц≥в);
Х заходи заохоченн¤, що застосовуютьс¤ до ≥ндив≥дуальних суб'Їкт≥в
(наприклад, дл¤ ≥ноземних громад¤н ≥ ос≥б без громад¤нства встановлене
застосуванн¤ такого заохочувального засобу, ¤к наданн¤ особ≥ почесного
громад¤нства
ѕр≥оритет прав людини у державн≥й д≥¤льност≥, розвиток демократичних засад
в управл≥нн≥ вимагають в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤ подальшого зм≥цненн¤
правосв≥домост≥ громад¤н, вихованн¤ у кожного почутт¤ громадського
обов'¤зку, п≥двищенн¤ дисципл≥ни ≥ орган≥зованост≥.
ƒодержанн¤ правил сп≥вжитт¤ в правов≥й держав≥ зд≥йснюЇтьс¤ св≥домо ≥
добров≥льно, оск≥льки право вт≥люЇ в соб≥ волю народу, його норми Ї
загальнообов'¤зковими, спираютьс¤ на п≥дтримку держави ≥ громадськоњ
думки.[2]
4. ћетод адм≥н≥стративного примусу ” числ≥ адм≥н≥стративно-правових метод≥в були згадан≥ ≥ засоби
≥ндив≥дуального характеру, використовуючи ¤к≥ виконавч≥ органи забезпечують
необх≥дний вплив, що упор¤дковуЇ регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин. ” своњй
сукупност≥ м≥ри примусового забезпеченн¤ належного поводженн¤ п≥длеглих
складають ≥нститут адм≥н≥стративного примусу. ѕриродно, що в першу чергу
маЇмо на уваз≥ адм≥н≥стративно-правов≥ норми, що регулюють застосуванн¤
такого роду засоб≥в. Ѕудучи р≥зновидом державного примусу, адм≥н≥стративний примус
використовуЇтьс¤ головним чином ¤к крайн≥й зас≥б забезпеченн¤ й охорони та
по забезпеченню сусп≥льноњ безпеки ≥ т.п. .ѕравовий примус правопор¤дку в сфер≥ державного управл≥нн¤, виконуЇ
каральну функц≥ю. ќднак його значенн¤ не вичерпуЇтьс¤ т≥льки цим. ќдночасно
з метою охорони права адм≥н≥стративно-примусов≥ м≥ри виконують ≥ ≥ншого
роду функц≥њ тобто застосовуютьс¤ не т≥льки ¤к покаранн¤ за правопорушенн¤,
але ≥ дл¤ њхнього попередженн¤. ÷е означаЇ, що њх варто розум≥ти значно
ширше, н≥ж реал≥зац≥¤ санкц≥й адм≥н≥стративно-правових норм. ” так≥м
розум≥нн≥ вони забезпечують сусп≥льний пор¤док ≥ сусп≥льну безпеку.ƒл¤
адм≥н≥стративного примусу характерно наступне: а) ¤к правило, позасудове застосуванн¤ передбачених законом чи
п≥дзаконними актами правових м≥р владою уповноважених на те виконавчих
орган≥в; б) застосуванн¤ примусових м≥р не ус≥ма без вин¤тку виконавчими органами, а
лише тими, котр≥ над≥лен≥ спец≥альними повноваженн¤ми по зд≥йсненню
адм≥н≥стративноњ влади; в) примусов≥ заходи застосовуютьс¤ з метою забезпеченн¤ дотриманн¤ не вс≥х
адм≥н≥стративно-правових норм, а т≥льки тих, котр≥ формують обов'¤зков≥
правила повед≥нки в сфер≥ державного управл≥нн¤, що не мають в≥домчих меж. г) ¤к правило, примусов≥ заходи застосовуютьс¤ виконавчими органами,
уповноваженими на зд≥йсненн¤ правоохоронних функц≥й у сфер≥ державного
управл≥нн¤. ќсобливе м≥сце прид≥л¤Їтьс¤ примусовим заходам, реал≥зованим у рамках
державно-службових в≥дносин. ¬оно пол¤гаЇ в т≥м, щоб забезпечити належне ≥
своЇчасне виконанн¤ кожним органом нижчого п≥дпор¤дкуванн¤ управл≥нн¤, його
структурним чи п≥дрозд≥лом окремим службовцем розпор¤джень вищих орган≥в,
п≥дрозд≥л≥в ≥ посадових ос≥б. ћова йде про забезпеченн¤ вимог необх≥дноњ
дисципл≥ни там, де вони не дотримуютьс¤ добров≥льно. як м≥ри
дисципл≥нарного примусу застосовуютьс¤, з одного боку, псих≥чний, вольовий
примус, спр¤мований на те, щоб зажадати, змусити виконати в≥дпов≥дне
розпор¤дженн¤, а з ≥ншого боку - дисципл≥нарна в≥дпов≥дальн≥сть. ќднак
безпосередн≥ми примусовими заходами вони не Ї, тому що не кожен кер≥вник
над≥лений повноваженн¤ми адм≥н≥стративноњ влади. ѕримусов≥ заходи р≥зноман≥тн≥. ѕо ц≥льовому призначенню вони можуть бути
розд≥лен≥ на три групи: - адм≥н≥стративно-попереджувальн≥ м≥ри; - адм≥н≥стративно-припин¤юч≥ м≥ри; - м≥ри адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥. одекс ”крањни про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤ ( пјѕ ) вид≥л¤Ї також
м≥ри процесуального забезпеченн¤ провадженн¤ по справах про адм≥н≥стративн≥
правопорушенн¤. ќднак вони самост≥йного юридичного значенн¤ не мають, тому
що поглинаютьс¤ трьома названими видами примусових заход≥в. јдм≥н≥стративно-попереджувальн≥ м≥ри примусового характеру, застосовуютьс¤,
¤к це випливаЇ з њхнього найменуванн¤, з метою попередженн¤ можливих
правопорушень у сфер≥ державного управл≥нн¤, запоб≥ганн¤ ≥нших, шк≥дливих
дл¤ режиму сусп≥льноњ безпеки ¤вищ. Ќезважаючи на ¤скраво виражений проф≥лактичний характер, м≥ри под≥бного
роду зд≥йснюютьс¤ в примусовому пор¤дку, тобто в процес≥ одноб≥чноњ
реал≥зац≥њ юридично-владних повноважень компетентних виконавчих орган≥в. јдм≥н≥стративно-попереджувальн≥ м≥ри не зв'¤зан≥ з≥ зд≥йсненн¤м
правопорушень. ¬они њх запоб≥гають ≥, у цьому контекст≥, передують
застосуванню ≥нших примусових заход≥в, спр¤мованих проти винних у
зд≥йсненн≥ адм≥н≥стративних правопорушень. ћ≥ри такого роду р≥зноман≥тн≥, застосовуютьс¤ в р≥зних област¤х
громадського житт¤ ≥ р≥зних суб'Їкт≥в з компетенц≥Їю контрольно-нагл¤дового
характеру. ¬ основному вони нос¤ть галузевий проф≥ль, але можуть
зд≥йснюватис¤ й органами з загальною управл≥нською компетенц≥Їю. Ќайб≥льш типовими Ї наступн≥ адм≥н≥стративно-попереджувальн≥ м≥ри: а) контроль ≥ нагл¤дов≥ перев≥рки; б) огл¤д речей ≥ особистий огл¤д (митний, м≥л≥цейський); в) перев≥рка документ≥в, що засв≥дчують особу; г) введенн¤ карантину (при еп≥дем≥¤х, еп≥зоот≥¤х); д) припиненн¤ руху транспорту ≥ п≥шоход≥в при виникненн≥ погрози сусп≥льноњ
безпеки; е) огл¤д медичного стану особи ≥ сан≥тарного стану п≥дприЇмств громадського
харчуванн¤; ж) рекв≥зиц≥¤ майна; з) закритт¤ д≥л¤нок державного кордону ≥ т.п. «астосуванн¤ цих ≥ ≥нших м≥р
строго регламентовано. јдм≥н≥стративноЦприпин¤ючи м≥ри за своњм призначенн¤м мають припиненн¤
протиправних д≥й ≥ запоб≥ганн¤ њхн≥х шк≥дливих насл≥дк≥в. —ам≥ по соб≥ вони
не Ї м≥рами адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥, але забезпечують можлив≥сть
застосуванн¤ таких м≥р ≥ звичайно передують њм. а) заборона експлуатац≥њ транспортних засоб≥в, техн≥чний стан ¤ких не
в≥дпов≥даЇ установленим вимогам; б) заборона обмеженн¤ ремонтно-буд≥вельних роб≥т на дорогах ≥ вулиц¤х,
¤кщо не дотримуютьс¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою юрисдикц≥йних, акт≥в. ѕримус застосовуЇтьс¤ строго на п≥дстав≥ закону. ёридичн≥ норми регулюють,
¤к≥ норми, при ¤ких умовах, у ¤кому пор¤дку ≥ ¤ких органах можуть
застосовуватис¤. “≥льки держава в прав≥ видавати юридичн≥ норми ≥ застосовувати “≥льки
держава в прав≥ видавати юридичн≥ норми ≥ застосовувати встановлен≥
санкц≥њ, ≥ волод≥ючи спец≥альним апаратом примусу, вправ≥ застосовувати
примусов≥ м≥ри до громад¤н. “аким чином, примус, ¤к спос≥б забезпеченн¤ правопор¤дку, повинен
застосовуватис¤ строго на правов≥й основ≥, ¤к правило, спец≥ально
уповноваженими державою органами, т≥льки до конкретних суб'Їкт≥в права в
зв'¤зку з њхн≥ми неправом≥рними д≥¤ми, шл¤хом прийн¤тт¤ акт≥в застосуванн¤
права. ќск≥льки примусов≥ заходи р≥зноман≥тн≥ ≥ мають численн≥ ознаки, можлива
р≥зна класиф≥кац≥¤ њх у залежност≥ в≥д обраного критер≥ю. “ак, по суб'Їкт≥ можна розр≥зн¤ти: - державно-правовий примус, що у свою чергу под≥л¤Їтьс¤ на судове ≥
позасудове, - сусп≥льно-правовий примус. ќсновна задача примусових акт≥в - захист правопор¤дку «а способом його
охорони, по функц≥ональному призначенню варто розр≥зн¤ти: - припиненн¤; - в≥дновленн¤; - покаранн¤ (ст¤гненн¤). јдм≥н≥стративно-правовий примус - один з вид≥в державно-правового примусу.
“ому йому притаманн≥ вс≥ ознаки останнього. ” той же час в≥н волод≥Ї колом особливостей, що визначають його ¤к≥сну
своЇр≥дн≥сть. ќсобливост≥ адм≥н≥стративно-правового примусу: - примусов≥ заходи застосовують у зв'¤зку з адм≥н≥стративними
правопорушенн¤ми. - воно зд≥йснюЇтьс¤ в рамках позаслужбового п≥дпор¤дкуванн¤. - множинн≥сть суб'Їкт≥в, що зд≥йснюють адм≥н≥стративну юрисдикц≥ю. - воно всеб≥чно регулюЇтьс¤ адм≥н≥стративно-правовими нормами ѕримус
зд≥йснюЇтьс¤ з метою охорони правопор¤дку. ÷¤ мета дос¤гаЇтьс¤ р≥зними
способами: шл¤хом припиненн¤ правопорушень, в≥дновленн¤ шкоди, запод≥¤ного
провиною, покаранн¤. “ому в залежност≥ в≥д т≥Їњ безпосередньоњ мети, заради
¤коњ використовуютьс¤ засоби примусу, можна розр≥зн¤ти запоб≥жний заходу,
припин¤юч≥ м≥ри, ст¤гненн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших автор≥в ƒ.Ќ. Ѕахрах вважаЇ, що не можна под≥л¤ти на
м≥ри попередженн¤, припиненн¤ ≥ покаранн¤. ѕриводом Ї те, що на думку колективу автор≥в (ј.ѕ јлехина, ё.ћ. озлова )
м≥рами попередженн¤ Ї р≥зноман≥тн≥ засоби, що направл¤ютьс¤ на запоб≥ганн¤
правопорушень ≥ ≥нших насл≥дк≥в. ѕри на¤вност≥ надзвичайних обставин органи
змушен≥ встановлювати додатков≥ обов'¤зки, що поширюютьс¤ на багатьох
громад¤н, б≥льш≥сть з них виконуЇ дан≥ обов'¤зки. ќднак на думку ƒ.Ќ.
Ѕахраха примусов≥ м≥ри застосовуютьс¤ до тих, хто не виконуЇ обов'¤зки,
порушуЇ заборони, тобто робить правопорушенн¤. ¬≥дзначаючи велике значенн¤
примусових м≥р, варто визнати, що вони не Ї примусовими засобами. ј от
санкц≥њ ( знос самов≥льно зведених буд≥вель, вилученн¤ незаконне отриманого
й ≥н. ) - це особливий вид адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥[3] 5. ”правл≥нн¤ в систем≥ внутр≥шн≥х справ
1. ќрган≥зац≥йно-правов≥ засади управл≥нн¤ внутр≥шн≥ми справами
ќсновними завданн¤ми орган≥в внутр≥шн≥х справ Ї: гарантуванн¤ особистоњ
безпеки громад¤н, захист њх прав, свобод ≥ законних ≥нтерес≥в; забезпеченн¤
охорони громадського пор¤дку; попередженн¤, припиненн¤ злочин≥в та ≥нших
правопорушень; своЇчасне ви¤вленн¤, розкритт¤ ≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в,
розшук ос≥б, ¤к≥ њх вчинили; забезпеченн¤ дорожнього руху; захист власност≥
в≥д злочинних пос¤гань; накладенн¤ адм≥н≥стративних ст¤гнень; гарантуванн¤
пожежноњ безпеки.
ƒо обов'¤зк≥в м≥л≥ц≥њ (¤к складовоњ частини ћ¬— ”крањни) належать участь у
наданн≥ соц≥альноњ та правовоњ допомоги громад¤нам ≥ спри¤нн¤ в межах своЇњ
компетенц≥њ державним органам, п≥дприЇмствам, установам ≥ орган≥зац≥¤м
незалежно в≥д форм власност≥.
¬≥дпов≥дно до п. 17 ст. 92 онституц≥њ ”крањни виключно законами ”крањни
визначаютьс¤ основи нац≥ональноњ безпеки та забезпеченн¤ громадського
пор¤дку. «абезпеченн¤ громадського пор¤дку, громадськоњ безпеки та спокою
належить до сфери завдань публ≥чноњ адм≥н≥страц≥њ (орган≥в виконавчоњ
влади), ѕрезидента ”крањни ¤к гаранта державного суверен≥тету та додержанн¤
прав людини ≥ громад¤нина, аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, м≥сцевих
державних адм≥н≥страц≥й та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤. “аким чином,
забезпеченн¤ громадського пор¤дку, громадськоњ безпеки та спокою громад¤н в
широкому план≥ Ї завданн¤м ¤к державних, так ≥ недержавних орган≥зац≥й.
—утн≥сть управл≥нн¤ у галуз≥ внутр≥шн≥х справ ≥ його особлив≥сть пол¤гають
в тому, що в процес≥ такого управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ безпосередн¤ охорона
прав ≥ свобод громад¤н, а також забезпечуЇтьс¤ громадський пор¤док та
громадська безпека.
√ромадський пор¤док Ч це певна система в≥дносин, належний пор¤док, що
склавс¤ у сусп≥льств≥, ¤кий в≥дпов≥даЇ ≥нтересам держави ≥ вс≥х њњ
громад¤н. ÷е сукупн≥сть встановлених у держав≥ правил повед≥нки у
громадських м≥сц¤х, ¤к≥ регулюютьс¤ правовими, моральними та ≥ншими
соц≥альними нормами.
ѕ≥д терм≥нами Ђгромадська безпекаї ≥ Ђгромадський пор¤докї взагал≥
розум≥Їтьс¤ певний позитивний стан, що ≥снуЇ в сусп≥льств≥, забезпеченн¤
¤кого гарантуЇ уникненн¤ певних небезпек ¤к перед сусп≥льством, так ≥ перед
окремими громад¤нами. ÷≥нност≥, ¤ким загрожуЇ небезпека, Ї досить
р≥зноман≥тними.
якщо йдетьс¤ про громадську безпеку, то з точки зору цього пон¤тт¤ на
перший план виступаЇ елемент загрози, що пос¤гаЇ на так≥ ц≥нност≥, ¤к
житт¤, здоров'¤, власн≥сть, тобто це система в≥дносин, ¤ка складаЇтьс¤ в
процес≥ запоб≥ганн¤ та усуненн¤ загрози життю, здоров'ю громад¤н та њх
майну. ” б≥льш широкому розум≥нн≥ громадську безпеку можна визначити ¤к
стан, в ¤кому громад¤ни не позначен≥ ≥ндив≥дуально, ¤к ≥ ≥нш≥ державн≥
об'Їкти, ≥ њм не загрожуЇ жодна небезпека, а також не ≥снуЇ загрози
порушенн¤ щоденного житт¤ сусп≥льства ≥ нормального функц≥онуванн¤
державних ≥ недержавних орган≥зац≥й.
ѕричинами виникненн¤ небезпеки можуть бути стих≥йн≥ лиха, еп≥дем≥њ,
неправом≥рн≥ д≥њ, що пос¤гають на так≥ ц≥нност≥, ¤к житт¤, здоров'¤,
власн≥сть, неконтрольоване використанн¤ механ≥зм≥в ≥ машин, що Ї джерелом
п≥двищеноњ загрози, а також проведенн¤ окремих роб≥т, пов'¤заних з ризиком
дл¤ населенн¤, тощо.
ЅезпосереднЇ управл≥нн¤ в галуз≥ забезпеченн¤ громадського пор¤дку та
громадськоњ безпеки зд≥йснюють ћ¬— ”крањни та його органи на м≥сц¤х.
‘ункц≥њ орган≥в внутр≥шн≥х справ визначен≥ ¤к в законах ”крањни, так ≥ в
п≥дзаконних актах, серед ¤ких важливе м≥сце пос≥даЇ ѕоложенн¤ про
ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ ”крањни в≥д 7 жовтн¤ 1992 р.1
¬≥дпов≥дно до головних завдань ћ¬— ”крањни зд≥йснюЇ ≥ основн≥ напр¤ми своЇњ
д≥¤льност≥, а саме: забезпечуЇ державну пол≥тику боротьби з≥ злочинн≥стю;
орган≥зуЇ роботу орган≥в внутр≥шн≥х справ щодо охорони громадського пор¤дку
на вулиц¤х та в ≥нших громадських м≥сц¤х, запоб≥ганн¤ та припиненн¤
адм≥н≥стративних правопорушень; орган≥зуЇ зд≥йсненн¤ органами внутр≥шн≥х
справ проф≥лактичних та оперативно-розшукових
заход≥в з метою попередженн¤, ви¤вленн¤, припиненн¤ та розкритт¤ злочин≥в,
провадженн¤ д≥знанн¤ ≥ попереднього сл≥дства; безпосередньо зд≥йснюЇ роботу
по ви¤вленню, припиненню, розкриттю ≥ розсл≥дуванню злочин≥в, що мають
м≥жрег≥ональний та м≥жнародний характер, веде боротьбу орган≥зованою
злочинн≥стю ≥ наркоб≥знесом, з≥ злочинами у сфер≥ економ≥ки, забезпечуЇ
проф≥лактику правопорушень; бере участь у наукових, крим≥нолог≥чних ≥
соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х, розробках на њх основ≥ державних програм
боротьби з≥ злочинн≥стю та охорони правопор¤дку; вживаЇ разом з ≥ншими
державними органами за ход≥в щодо запоб≥ганн¤ дит¤ч≥й бездогл¤дност≥ та
правопорушенн¤м серед неповнол≥тн≥х; забезпечуЇ зд≥йсненн¤ державного
пожежного нагл¤ду, пожежну охорону населених пункт≥в; орган≥зуЇ на
догов≥рних засадах охорону майна р≥зних власник≥в; бере участь у розробц≥
проект≥в м≥жнародних договор≥в (угод) ”крањни з питань боротьби з≥
злочинн≥стю, забезпечуЇ в межах своњх повноважень виконанн¤ укладених
”крањною договор≥в (угод) та ≥н.
«авданн¤ та напр¤ми д≥¤льност≥ ћ¬— ”крањни визначають функц≥ональну
структуру його орган≥в, ¤ка складаЇтьс¤ ≥з м≥л≥ц≥њ, сл≥дчого апарату
орган≥в внутр≥шн≥х справ, внутр≥шн≥х в≥йськ, пожежноњ охорони.
ћ¬— ”крањни зд≥йснюЇ державне управл≥нн¤ в галуз≥ внутр≥шн≥х справ шл¤хом
централ≥зованого кер≥вництва через в≥дпов≥дн≥ нижч≥ органи внутр≥шн≥х
справ, а також безпосередньо.
—истему управл≥нн¤ внутр≥шн≥х справ ”крањни утворюють ћ¬— ”крањни, у склад≥
¤кого функц≥онують головн≥ управл≥нн¤, управл≥нн¤ та" служби (кер≥вництво,
штаб, крим≥нальна м≥л≥ц≥¤, м≥л≥ц≥¤ громадськоњ безпеки, м≥л≥ц≥¤ по боротьб≥
з орган≥зованою злочинн≥стю, √оловне сл≥дче управл≥нн¤, в≥дд≥л орган≥зац≥њ
д≥знанн¤ в органах внутр≥шн≥х справ, ”правл≥нн¤ ƒержавноњ пожежноњ охорони,
√оловне управл≥нн¤ внутр≥шн≥х в≥йськ та ≥н.); √оловне управл≥нн¤ ћ¬—
”крањни в ј– ; ”правл≥нн¤ ћ¬— ”крањни в област≥, м≥стах иЇв≥ та
—евастопол≥; районний в≥дд≥л управл≥нн¤ ћ¬— ”крањни в област≥; м≥ське
управл≥нн¤ ћ¬— ”крањни в област≥; районний в≥дд≥л м≥ського управл≥нн¤.
ƒл¤ колег≥ального обговоренн¤ ≥ прийн¤тт¤ найб≥льш важливих управл≥нських
р≥шень з питань д≥¤льност≥ ћ¬— ”крањни, орган≥в внутр≥шн≥х справ в
област¤х, м≥стах иЇв≥ та —евастопол≥, ј– створюютьс¤ колег≥њ.
—истему територ≥альних орган≥в внутр≥шн≥х справ побудовано в≥дпов≥дно до
адм≥н≥стративно-територ≥ального под≥лу держави.
ƒ≥¤льн≥сть орган≥в внутр≥шн≥х справ на транспорт≥ поширюЇтьс¤ на територ≥ю
к≥лькох областей, носить м≥жтеритор≥альний характер. ¬они забезпечують
охорону громадського пор¤дку та боротьбу з≥ злочинн≥стю на зал≥зничному,
пов≥тр¤ному, морському та р≥чковому транспорт≥; на територ≥њ вокзал≥в ≥
порт≥в; на зал≥зничному та
водному транспорт≥, що рухаЇтьс¤. —истема орган≥в внутр≥шн≥х справ на
зал≥зничному транспорт≥ п≥дпор¤дкована ”правл≥нню внутр≥шн≥х справ на
транспорт≥ ћ¬— ”крањни. Ќа ѕ≥вн≥чно-«ах≥дн≥й, ѕ≥вденн≥й, ѕридн≥провськ≥й,
ќдеськ≥й, ƒонецьк≥й та Ћьв≥вськ≥й зал≥зниц¤х д≥ють ”ћ¬— центрального
п≥дпор¤дкуванн¤; на великих зал≥зничних станц≥¤х Ч л≥н≥йн≥ в≥дд≥ли ”ћ¬—; на
≥нших Ч в≥дд≥ленн¤ ≥ пункти м≥л≥ц≥њ. ” великих аеропортах, крупних морських
≥ р≥чкових портах функц≥онують в≥дд≥ли внутр≥шн≥х справ, п≥дпор¤дкован≥
територ≥альним ”ћ¬— областей, м≥ст.
“ранспортн≥ органи внутр≥шн≥х справ у пор≥вн¤нн≥ з територ≥альними мають
б≥льш просту побудову. ƒо них вход¤ть вс≥ основн≥ служби, але вони не
зд≥йснюють так≥ функц≥њ, ¤к нагл¤д за безпекою дорожнього руху, пожежний
нагл¤д та де¤к≥ ≥нш≥.
” селищах м≥ського типу, м≥крорайонах ≥ в≥ддалених населених пунктах можуть
створюватис¤ в≥дд≥ли (на правах райв≥дд≥л≥в) ≥ в≥дд≥ленн¤ м≥л≥ц≥њ, ¤к≥
вход¤ть до складу територ≥альних орган≥в внутр≥шн≥х справ.
Ќа окремих промислових п≥дприЇмствах, в установах ≥ орган≥зац≥¤х,
д≥¤льн≥сть ¤ких пов'¤зана з особливим режимом роботи (оборонний характер,
особливо висока техн≥чна небезпека виробництва та ≥н.), створюютьс¤ в≥дд≥ли
вщ'≥пр≥шп≥х справ дл¤ роботи па закритих об'Їктах.
ƒл¤ забезпеченн¤ громадського пор¤дку на об'Їктах ≥ територ≥¤х, ¤к≥ мають
особливе народногосподарське значенн¤ або постраждали внасл≥док стих≥йного
лиха, еколог≥чного забрудненн¤, катастрофи, ћ¬— ”крањни з дозволу аб≥нету
ћ≥н≥стр≥в ”крањни можуть створюватис¤ спец≥альн≥ п≥дрозд≥ли м≥л≥ц≥њ.
ќрган≥зац≥йна структура центрального апарату ћ¬— ”крањни в≥дпов≥даЇ
юридичне закр≥пленим основним напр¤мкам д≥¤льност≥ м≥н≥стерства. ¬ ус≥х
органах внутр≥шн≥х справ ≥снують так≥ види структурних п≥дрозд≥л≥в: 1) галузев≥ (п≥дрозд≥ли м≥л≥ц≥њ, сл≥дч≥ апарати, пожежна охорона);
2) функц≥ональн≥ (кадров≥, ф≥нансово-економ≥чн≥, господарськ≥, медичн≥),
¤к≥ виконують функц≥њ забезпеченн¤;
3) загального кер≥вництва (штаби, чергов≥ частини, ≥нформац≥йно-анал≥тичн≥
центри), ¤к≥ виконують функц≥њ загального кер≥вництва.
—лужба в органах внутр≥шн≥х справ
ѕроходженн¤ служби в органах внутр≥шн≥х справ складаЇтьс¤ з прийому на
службу, перем≥щенн¤ по служб≥, присвоЇнн¤ спец≥альнихзвань, «г≥дно з ѕоложенн¤м про проходженн¤ служби р¤довим ≥ начальницьким складом
орган≥в внутр≥шн≥х справ ”крањни, затвердженим постановою аб≥нету
ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 20 липн¤ 1991 р., на службу приймаютьс¤ , ¤к≥ дос¤гли
18-р≥чного в≥ку.
ѕ≥дб≥р ≥ попереднЇ вивченн¤ кандидата на службу зд≥йснюютьс¤ на п≥дстав≥
≤нструкц≥њ про пор¤док в≥дбору, вивченн¤ та перев≥рки ос≥б, ¤к≥ приймаютьс¤
на службу в органи внутр≥шн≥х справ ”крањни.
–≥шенн¤ про зарахуванн¤ кандидат≥в на службу приймаЇтьс¤ т≥льки п≥сл¤
ретельноњ перев≥рки њх д≥лових ≥ моральних ¤костей, способу житт¤,
оточенн¤, а також придатност≥ до служби. ѕ≥сл¤ зарахуванн¤ до кадр≥в ћ¬—
”крањни прац≥вник складаЇ прис¤гу.
ƒо особового складу орган≥в внутр≥шн≥х справ належать громад¤ни ”крањни,
призначен≥ на посаду р¤дового чи начальницького складу. ќсобовий склад
под≥л¤Їтьс¤ на р¤довий, молодший начальницький, середн≥й начальницький, старший начальницький та вищий начальницький. ƒо р¤дового та
начальницького складу вход¤ть особи, ¤к≥ перебувають в кадрах ћ¬— ”крањни ≥
¤ким присвоЇно спец≥альн≥ званн¤.
–¤довий та начальницький склад под≥л¤Їтьс¤ на три категор≥њ: м≥л≥ц≥ю,
внутр≥шню службу та сл≥дчих. ƒо м≥л≥ц≥њ належать прац≥вники, ¤ким присвоЇно
спец≥альн≥ званн¤ м≥л≥ц≥њ; до внутр≥шньоњ служби Ч особи, ¤ким присвоЇно
званн¤ внутр≥шньоњ служби. —л≥дчим присвоюютьс¤ спец≥альн≥ званн¤ м≥л≥ц≥њ,
але вони користуютьс¤ вс≥ма правами прац≥вника м≥л≥ц≥њ лише у випадку ≥ п≥д
час виконанн¤ ними функц≥й, передбачених ст. 10 «акону ”крањни в≥д 20
грудн¤ 1990 р. Ђѕро м≥л≥ц≥юї1 (з≥ зм≥нами та доповненн¤ми). —л≥дч≥
виконують своњ функц≥њ зг≥дно з крим≥нально-процесуальним законодавством.
¬≥дпов≥дно до чинного законодавства та п≥дзаконних акт≥в встановлено певн≥
обмеженн¤ в прийом≥ на службу: в≥ковий ценз, стан здоров'¤, на¤вн≥сть
минулоњ чи ≥снуючоњ судимост≥.
«аборонено проходженн¤ служби в одному орган≥ внутр≥шн≥х справ прац≥вник≥в,
¤к≥ перебувають м≥ж собою у близькому родств≥ чи свойств≥, ¤кщо њх робота
пов'¤зана з безпосередньою п≥длегл≥стю або п≥дконтрольн≥стю один одному.
¬ажливе значенн¤ дл¤ просуванн¤ по служб≥ маЇ атестац≥¤, за допомогою ¤коњ
характеризуЇтьс¤ д≥¤льн≥сть прац≥вника внутр≥шн≥х справ. ¬исновки атестац≥њ
м≥ст¤ть оц≥нку ¤костей сп≥вроб≥тника, характеризують р≥вень його
в≥дпов≥дност≥ займан≥й посад≥, оц≥нку його можливостей.
—пец≥альн≥ званн¤ присвоюютьс¤ сп≥вроб≥тникам орган≥в внутр≥шн≥х справ з
урахуванн¤м њх осв≥ти, квал≥ф≥кац≥њ, ставленн¤ до службових обов'¤зк≥в,
вислуги рок≥в, а також займаноњ посади.
ќсоблив≥сть завдань, що поставлен≥ перед органами внутр≥шн≥х справ,
передбачаЇ високу орган≥зованн≥сть й дисципл≥нован≥сть њх сп≥вроб≥тник≥в'.
¬ажливе значенн¤ дл¤ службовоњ дисципл≥ни маЇ ƒисципл≥нарний статут орган≥в
внутр≥шн≥х справ.[4]
ћ≥л≥ц≥¤ ”крањни Ч це складова частина ћ¬— ”крањни, ¤ка граЇ пров≥дну роль у
загальнодержавн≥й систем≥ забезпеченн¤ громадського пор¤дку ≥ спокою,
громадськоњ безпеки та боротьби з≥ злочинн≥стю. ѕравовий статус м≥л≥ц≥њ
визначаЇтьс¤ «аконом ”крањни Ђѕро м≥л≥ц≥юї.
ћ≥л≥ц≥¤ ”крањни Ї державним озброЇним органом виконавчоњ влади, ¤кий
захищаЇ житт¤, здоров'¤, права, свободи громад¤н, власн≥сть, довк≥лл¤,
≥нтереси сусп≥льства ≥ держави в≥д протиправних пос¤гань.
ќсновн≥ завданн¤, що сто¤ть перед м≥л≥ц≥Їю, так≥: забезпеченн¤ особистоњ
безпеки громад¤н, захист њх прав ≥ свобод, законних ≥нтерес≥в; запоб≥ганн¤
правопорушенн¤м та њх припиненн¤; охорона та забезпеченн¤ громадського
пор¤дку; ви¤вленн¤ ≥ розкритт¤ злочин≥в, розшук ос≥б, ¤к≥ њх вчинили;
забезпеченн¤ дорожнього руху; захист власност≥ в≥д злочинних пос¤гань;
участь у наданн≥ соц≥альноњ та правовоњ допомоги громад¤нам; спри¤нн¤ у
межах своЇњ компетенц≥њ державним органам, п≥дприЇмствам, установам ≥
орган≥зац≥¤м у виконанн≥ покладених на них законом обов'¤зк≥в.
ћ≥л≥ц≥¤ виконуЇ адм≥н≥стративну, оперативно-розшукову, крим≥нально-
процесуальну, проф≥лактичну, виконавчу та охоронну (на догов≥рних засадах)
функц≥њ.
јдм≥н≥стративна д≥¤льн≥сть м≥л≥ц≥њ регламентуЇтьс¤ нормами
адм≥н≥стративного права ≥ пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ ≥ практичному провадженн≥
заход≥в щодо охорони правопор¤дку та зд≥йснюЇтьс¤ службами ≥ п≥дрозд≥лами
м≥л≥ц≥њ
громадськоњ безпеки,а саме: патрульно-постовоюслужбою, службою д≥льничних
≥нспектор≥в, д≥¤льн≥стю п≥дрозд≥л≥в, що орган≥зують роботу спец≥альних
установ (приймальник≥в-розпод≥ль-ник≥в), ƒержавто≥нспекц≥Їю, в≥дд≥лами
дозв≥льноњ системи та ≥н.
ќператпвпо-розшукова д≥¤льн≥сть м≥л≥ц≥њ регулюЇтьс¤ нормами р≥зних галузей
права: адм≥н≥стративного, крим≥нального, крпм≥нально-процесуального та ≥н.
÷¤ д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ оперативними п≥дрозд≥лами орган≥в внутр≥шн≥х
справ: крим≥нальною та спец≥альною м≥л≥ц≥Їю, спец≥альними п≥дрозд≥лами по
боротьб≥ з орган≥зованою злочинн≥стю, оперативно-розшуковими п≥дрозд≥лами
ƒсржавто≥нспекц≥њ .
р≥≥м≥иально-процесуальна д≥¤льн≥сть м≥л≥ц≥њ регулюЇтьс¤ крим≥нально-
процесуальним законодавством ≥ зд≥йснюЇтьс¤ р≥зними службами ≥ п≥дрозд≥лами
крим≥нальноњ м≥л≥ц≥њ та м≥л≥ц≥њ громадськоњ безпеки. ѕредмет ц≥Їњ
д≥¤льност≥ Ч провадженн¤ д≥знанн¤ по крим≥нальних справах ≥ т.под.
ѕроф≥лактична д≥¤льн≥сть м≥л≥ц≥њ зд≥йснюЇтьс¤ вс≥ма службами м≥л≥ц≥њ ≥
регулюЇтьс¤ законами та в≥домчими нормативними актами, що регламентують
д≥¤льн≥сть м≥л≥ц≥њ ≥ перш за все служб та п≥дрозд≥л≥в крим≥нальноњ м≥л≥ц≥њ
≥ м≥л≥ц≥њ громадськоњ безпеки.
ћ≥л≥ц≥¤ ”крањни складаЇтьс¤ з таких п≥дрозд≥л≥в: крим≥нальноњ м≥л≥ц≥њ;
м≥л≥ц≥њ громадськоњ безпеки; транспортноњ м≥л≥ц≥њ: ƒержавноњ автомоб≥льноњ
≥нспекц≥њ; м≥л≥ц≥њ охорони; спец≥альноњ м≥л≥ц≥њ.
ћ≥л≥ц≥¤ повинна виконувати своњ завданн¤ нсуперсджено, у точн≥й
в≥дпов≥дност≥ з законом. ƒл¤ забезпеченн¤ громадського пор¤дку прац≥вники
м≥л≥ц≥њ зобов'¤зан≥ вживати в≥дпов≥дних заход≥в незалежно в≥д свого
п≥дпор¤дкуванн¤. ¬ раз≥ необх≥дност≥ м≥л≥ц≥¤ тимчасово, в межах чинного
законодавства, обмежуЇ права ≥ свободи громад¤н, ¤кщо без цього не можуть
бути виконан≥ покладен≥ на нењ обов'¤зки, й зобов'¤зана дати њм по¤сненн¤ з
цього приводу. ћ≥л≥ц≥¤ забезпечуЇ право на юридичний захист та ≥нш≥ права
затриманих ≥ вз¤тих п≥д варту ос≥б, не п≥зн≥ше ¤к через 24 години
пов≥домл¤Ї про њх м≥сцеперебуванн¤ близьким родичам, адм≥н≥страц≥њ за
м≥сцем роботи чи навчанн¤ ≥ в раз≥ необх≥дност≥ вживаЇ заход≥в до негайного
наданн¤ њм медичноњ та ≥ншоњ допомоги.
рим≥нальна м≥л≥ц≥¤ Ч це п≥дрозд≥ли, д≥¤льн≥сть ¤ких пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ
та практичному зд≥йсненн≥ боротьби з загальнокрим≥нальною злочинн≥стю:
вбивствами, крад≥жками, пограбуванн¤ми, розб≥йними нападами, проституц≥Їю,
розповсюдженн¤м —Ќ≤ƒ”, правопорушенн¤ми, пов'¤заними з ≥ноземними
громад¤нами. ÷е розшук злочинц≥в ≥ ос≥б, ¤к≥ зникли без в≥сти, а також
передбачен≥ чинним законодавством нев≥дкладн≥ сл≥дч≥ д≥њ. ѕ≥дрозд≥ли
крим≥нальноњ м≥л≥ц≥њ безпосередньо в≥дпов≥дають за стан боротьби з
рецидивною та орган≥зованою злочинн≥стю, а також ведуть роботу щодо
попередженн¤ злочин≥в. рим≥нальна м≥л≥ц≥¤ Ч це також п≥дрозд≥ли
крим≥нального розшуку та управл≥нн¤ державноњ служби по боротьб≥ з
економ≥чною злочинн≥стю (”ƒ—Ѕ≈«), це
боротьба з≥ злочинн≥стю в паливно-енергетичному комплекс≥, ≥нших базових
галуз¤х економ≥ки та державних бюджетних установах, на споживчому ринку та
в аграрному сектор≥ економ≥ки, в процес≥ приватизац≥њ, економ≥чноњ реформи
та оподаткуванн¤.
ћ≥л≥ц≥¤ громадськоњ безпеки. «авданн¤, що сто¤ть перед м≥л≥ц≥Їю громадськоњ
безпеки, мають досить широкий д≥апазон ≥ Ї одним з найб≥льш об'Їмних
напр¤м≥в роботи м≥л≥ц≥њ. ÷е адм≥н≥стративна д≥¤льн≥сть, ¤ка пол¤гаЇ в
захист≥ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, забезпеченн≥ громадського
пор¤дку, спокою та безпеки, попередженн≥ ≥ припиненн≥ правопорушень у
м≥стах та ≥нших населених пунктах держави, а також боротьба з≥ злочинн≥стю,
зд≥йсненн¤ провадженн¤ в справах про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤. ќснову
м≥л≥ц≥њ громадськоњ безпеки складаЇ служба охорони громадського пор¤дку, до
¤коњ вход¤ть п≥дрозд≥ли патрульно-постовоњ служби, ЂЅеркутї. ѕатрульно-
постова служба зд≥йснюЇ нагл¤д за виконанн¤м окремими громад¤нами ≥
посадовими особами правил, що регулюють громадський пор¤док, з метою
запоб≥ганн¤ та припиненн¤ правопорушень, а також прит¤гненн¤
правопорушник≥в до в≥дпов≥дальност≥. «начну роботу провод¤ть д≥льничн≥
≥нспектори м≥л≥ц≥њ, ¤к≥ забезпечують безпеку громад¤н ≥ громадський пор¤док
на закр≥плених за ними д≥льниц¤х. ћ≥л≥ц≥¤ громадськоњ безпеки орган≥зуЇ
роботу спец≥альних установ, а саме: приймальник≥в-розпод≥ль-ник≥в дл¤
затриманих за брод¤жництво та спец≥альних приймальник≥в дл¤ ос≥б, п≥дданих
адм≥н≥стративному арешту, забезпечуЇ безпеку прац≥вник≥в суду,
правоохоронних орган≥в, ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному
судочинств≥. ¬ систему п≥дрозд≥л≥в ц≥Їњ м≥л≥ц≥њ входить дозв≥льна система,
до компетенц≥њ ¤коњ належать питанн¤ забезпеченн¤ правил виготовленн¤,
реал≥зац≥њ, придбанн¤, збер≥ганн¤, обл≥ку, охорони, перевезенн¤ та
використанн¤ вогнепальноњ, пневматичноњ зброњ та ≥нших предмет≥в на
об'Їктах дозв≥льноњ системи, орган≥зац≥¤ роботи щодо л≥цензуванн¤
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ по виробництву, ремонту ≥ реал≥зац≥њ спортивноњ,
мисливськоњ, вогнепальноњ зброњ та ≥н.
“ранспортна м≥л≥ц≥¤, њњ д≥¤льн≥сть пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ та практичному
зд≥йсненн≥ заход≥в щодо охорони громадського пор¤дку ≥ охорони вантаж≥в, що
перевоз¤тьс¤ на зал≥зничному, водному (р≥чковому, морському) та пов≥тр¤ному
транспорт≥.
ƒержавна автомоб≥льна ≥нспекц≥¤ маЇ п≥дрозд≥ли, ¤к≥ регулюють рух
транспорту та п≥шоход≥в на вулиц¤х ≥ дорогах, ви¤вл¤ють ≥ припин¤ють
порушенн¤ правил дорожнього руху, зд≥йснюють контроль за техн≥чним станом
автомототранспортних засоб≥в, що експлуатуютьс¤, а також за утриманн¤м
автомоб≥льних дор≥г, вулиць, ведуть обл≥к дорожньо-транспортних пригод,
зд≥йснюють розшук викрадених автомашин, приймають державн≥ ≥спити на
отриманн¤ права керуванн¤ транспортними засобами, видають посв≥дченн¤ на
право керуванн¤ цими засобами, зд≥йснюють державну реЇстрац≥ю та обл≥к
транспортних засоб≥в, видають реЇстрац≥йн≥ документи ≥ державн≥ номерн≥
знаки та ≥н.
ћ≥л≥ц≥¤ охорони. Ќа п≥дстав≥ договор≥в м≥л≥ц≥¤ охорони бере п≥д охорону
майно громад¤н, п≥дприЇмств, установ незалежно в≥д форм власност≥,
громадських об'Їднань, ≥ноземних держав, м≥жнародних орган≥зац≥й, ≥ноземних
громад¤н, юридичних ос≥б, а також ос≥б без громад¤нства.
—пец≥альна м≥л≥ц≥¤. «д≥йснюЇ функц≥њ забезпеченн¤ громадського пор¤дку на
об'Їктах ≥ територ≥¤х, що мають важливе народногосподарське значенн¤ або
постраждали внасл≥док стих≥йних лих, катастроф, а також забезпечуЇ охорону
громадського пор¤дку п≥д час проведенн¤ масових заход≥в ¤к на м≥сцевому
р≥вн≥, так ≥ в загальнодержавному масштаб≥ ≥ т.под.
ƒл¤ виконанн¤ обов'¤зк≥в, покладених на м≥л≥ц≥ю ”крањни, в≥дпов≥дно до
чинного законодавства передбачен≥ р≥зноман≥тн≥ засоби ¤к переконанн¤, так ≥
примусового впливу (припиненн¤, запоб≥ганн¤, ст¤гненн¤) на св≥дом≥сть ≥
повед≥нку людей.
«аконодавством встановлен≥≥ умови ≥ меж≥ застосуванн¤ заход≥в ф≥зичного
впливу, спец≥альних засоб≥в та вогнепальноњ зброњ. онкретн≥ повноваженн¤ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ в галуз≥ внутр≥шн≥х
справ знайшли в≥дображенн¤ в «акон≥ ”крањни Ђѕро м≥сцеве самовр¤дуванн¤ в
”крањн≥ї, в ¤кому передбачен≥ два види повноважень: власн≥ (самовр¤дн≥) та
делегован≥.
ƒо в≥данн¤ виконавчих орган≥в с≥льських, селищних, м≥ських рад належать
так≥ власн≥ (самовр¤дн≥) повноваженн¤: п≥дготовка ≥ внесенн¤ на розгл¤д
ради пропозиц≥й щодо створенн¤ в≥дпов≥дно до закону м≥л≥ц≥њ, ¤ка
утримуЇтьс¤ за рахунок кошт≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, вир≥шенн¤ питань
про чисельн≥сть прац≥вник≥в такоњ м≥л≥ц≥њ, про витрати на њх утриманн¤,
зд≥йсненн¤ матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤ њх д≥¤льност≥, створенн¤ дл¤
них необх≥дних житлово-побутових умов; спри¤нн¤ д≥¤льност≥ орган≥в
внутр≥шн≥х справ.
ƒелегован≥ повноваженн¤ мають б≥льш широкий д≥апазон ≥ пол¤гають в
наступному: вжитт¤ у раз≥ стих≥йного лиха, еколог≥чних катастроф, еп≥дем≥й,
еп≥зоот≥й, пожеж, ≥нших надзвичайних ситуац≥й необх≥дних заход≥в щодо
забезпеченн¤ державного ≥ громадського пор¤дку, життЇд≥¤льност≥
п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, вр¤туванн¤ житт¤ людей, захисту њх
здоров'¤, збереженн¤ матер≥альних ц≥нностей; вир≥шенн¤ в≥дпов≥дно до закону
питань про проведенн¤ збор≥в, м≥тинг≥в, ман≥фестац≥й ≥ демонстрац≥й,
спортивних, видовищних та ≥нших масових заход≥в, зд≥йсненн¤ контролю за
забезпеченн¤м при њх проведенн≥ громадського пор¤дку; розгл¤д справ про
адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤, в≥днесен≥ законом до њх в≥данн¤; утворенн¤
служб у справах неповнол≥тн≥х та спостережноњ служби, спр¤муванн¤ њх
д≥¤льност≥; вир≥шенн¤ разом з в≥дпов≥дними органами ћ¬— ”крањни питань щодо
створенн¤ належних умов дл¤ служби та в≥дпочинку особовому складу орган≥в
внутр≥шн≥х справ та ≥н.
ƒержавний нагл¤д за безпекою дорожнього руху
Ѕезпека дорожнього руху Ї врегульований правовими нормами процес руху,
експлуатац≥њ транспортних засоб≥в, що виключаЇ можлив≥сть запод≥¤нн¤
ф≥зичноњ або майновоњ шкоди. ÷≥ норми м≥ст¤тьс¤ в «акон≥ ”крањни в≥д «ќ
червн¤ 1993 р. Ђѕро дорожн≥й рухї1 (з наступними зм≥нами ≥ доповненн¤ми),
правилах, положенн¤х ≥ ≥нструкц≥¤х, настановах ≥ правилах дорожнього руху.
ќрганами влади ≥ управл≥нн¤ р≥зних р≥вн≥в розробл¤ютьс¤, затверджуютьс¤ ≥
реал≥зуютьс¤ програми забезпеченн¤ безпеки дорожнього руху. ЅезпосереднЇ
забезпеченн¤ державного нагл¤ду за безпекою дорожнього руху покладено на
ƒержавну автомоб≥льну ≥нспекц≥ю ћ¬— ”крањни (дал≥ Ч ƒержавто≥нспекц≥¤).
ќсновним нормативним актом, що регулюЇ њњ д≥¤льн≥сть, Ї ѕоложенн¤ про
ƒержавну автомоб≥льну ≥нспекц≥ю[5]-
¬исновок
” висновку хот≥лос¤ б в≥дзначити актуальн≥сть розгл¤ду проблеми адм≥н≥стративно-правових метод≥в ¤к≥ використовуютьс¤ державною виконавчою владою. ¬она загострена в даний час у зв'¤зку з конституц≥йною реформою, ≥з серйозними зм≥нами в механ≥зм≥ державного управл≥нн¤ й в орган≥зац≥йно- правовому статус≥ багатьох суб'Їкт≥в, . јктивн≥сть ≥ ефективн≥сть економ≥чних ≥ ≥нших фактор≥в реформ багато в чому визначаЇтьс¤ характером впливу з боку держави на розвиток насамперед економ≥чних процес≥в.
¬оно знаходить своЇ вираженн¤ не т≥льки в законодавств≥, але й в управл≥нськ≥й д≥¤льност≥, методах њњ практичного зд≥йсненн¤. ¬≥дпов≥дно в ще б≥льше актуал≥зуютьс¤ проблеми адм≥н≥стративно-правових метод≥в
–озгл¤нувши тему У ћетоди зд≥йсненн¤ державноњ виконавчоњ влади хот≥лос¤ б зробити так≥ висновки:
ћетоди д≥¤льност≥ виконавчоњ влади - способи зд≥йсненн¤ управл≥нських функц≥й ≥ кошту впливу орган≥в ≥ виконавчоњ влади на керован≥ об'Їкти.
—кладовими частинами метод≥в д≥¤льност≥ виконавчоњ влади Ї:
Х способи впливу одн≥Їњ людини на ≥ншого, одного колективу на ≥нш≥й, людини на колектив;
Х способи забезпеченн¤ переваги вол≥ суб'Їкта влади;
Х способи орган≥зац≥њ, упор¤дкуванн¤ процес≥в, що в≥дбуваютьс¤, прийоми зд≥йсненн¤ управл≥нських функц≥й, що виникають при орган≥зац≥њ сп≥льноњ д≥¤льност≥; отже властивост≥ метод≥в державного управл≥нн¤:
Х передус≥м це р≥зноман≥тн≥ засоби практичного дос¤гненн¤ певного управл≥нського результату, способи зд≥йсненн¤ управл≥нських функц≥й;
Х вони виражають ц≥леспр¤мований управл≥нський вплив з боку керуючого суб'Їкта на повед≥нку керованого об'Їкта з метою вир≥шенн¤ певних управл≥нських завдань;
Х застосуванн¤ окремих метод≥в повинно зд≥йснюватис¤ в межах компетенц≥њ органу виконавчоњ влади чи ≥ншого повноважного суб'Їкта;
Х методи управл≥нн¤ ¤к способи вираженн¤ юридично-владних повноважень орган≥в виконавчоњ влади нос¤ть правовий характер; здеб≥льшого вони виражаютьс¤ в правових формах управл≥нн¤;
Х управл≥нськ≥ методи в≥дображають характер взаЇмов≥дносин м≥ж суб'Їктом та об'Їктом управл≥нн¤;
Х т≥ чи ≥нш≥ методи управл≥нн¤ вт≥люютьс¤ у в≥дпов≥дних формах управл≥нськоњ д≥¤льност≥.
ќтже, управл≥нськ≥ методи безпосередньо ≥ нерозривно пов'¤зан≥ з такими елементами управл≥нн¤, ¤к правова основа, компетенц≥¤, функц≥њ', мета, зм≥ст та форми управл≥нськоњ д≥¤льност≥.
”правл≥нськ≥ методи реал≥зуютьс¤ шл¤хом:
Х адм≥н≥стративноњ нормотворчост≥ (встановленн¤ певних норматив≥в, тобто загальнообов'¤зкових правил повед≥нки);
Х адм≥н≥стративного розпор¤дництва (виданн¤ ≥ндив≥дуальних управл≥нських акт≥в щодо конкретних випадк≥в);
Х загального кер≥вництва п≥дпор¤дкованими об'Їктами певноњ галуз≥ чи сфери;
Х безпосередньоњ орган≥зац≥њ та односторонньо-владного вир≥шенн¤ поточних питань, що виникають з ≥н≥ц≥ативи п≥дпор¤дкованих об'Їкт≥в;
Х нагл¤ду та контролю за повед≥нкою учасник≥в управл≥нських стосунк≥в, у т. ч. шл¤хом наданн¤ њм необх≥дноњ допомоги;
Х застосуванн¤ роз'¤снювальних заход≥в, а також заход≥в морального та матер≥ального заохоченн¤;
Х застосуванн¤ опосередкованих орган≥зац≥йно-правових заход≥в, у т. ч. комплексу заход≥в економ≥чного впливу;
Х застосуванн¤ в передбачених законом випадках заход≥в адм≥н≥стративного примусу та ≥н.
”н≥версальними способами впливу на св≥дом≥сть ≥ волю людей Ї методи переконанн¤, заохоченн¤ ≥ примусу. ўо стосуЇтьс¤ теми У”правл≥нськ≥ методи в органах ћ¬—Ф то головним Ї те
,що управл≥нн¤ у галуз≥ внутр≥шн≥х справ ≥ його особлив≥сть пол¤гають в
тому, що в процес≥ такого управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ безпосередн¤ охорона прав
≥ свобод громад¤н, а також забезпечуЇтьс¤ громадський пор¤док та громадська
безпека. —писок л≥тератури.
1. онституц≥¤ ”кра≥ни
2. јдм≥н≥стративне право ”крањни. ѕ≥дручник.
3.–ад¤нське адм≥н≥стративне право: ѕ≥дручник за редакц≥Їю ¬асиленкова ѕ.“.
- ћ. ёрид. л≥т., 1990 р.
4.ѕолитологический словарь. - .: »нно÷ентр. - 1991. 5.ёридический энциклопедический словарь. - ћ.: —Ё. - 19846. оваль Ћ.¬.
јдм≥н≥стративне право ”крањни: урс лекц≥й - . 1998. 7. олпаков ¬. . јдм≥н≥стративне право ”крањни. - . ёр≥нком ≤нтер. 1999
8.јтаманчук √.¬. ”правление: социальна¤ ценность и эффективность. ћ.:
–ј√—, 1995.
9.јлехин ј.ѕ., армолицкий ј.ј., озлов ё.ћ. јдминистративное право:
”чебник. ћ.: «≈–÷јЋќ, “≈»—, 1996.
10.ѕикулькин ј.Ѕ. —истема государственного управлени¤. ћ., 1997. 11.—еврюгин ¬.≈. ѕроблемы административного права: ”чебное пособие. -
“юмень: “¬Ў ћ¬ƒ 1994 . 12.≈ропкина ћ.». —оветское административное право. „асть обща¤ и особенна¤. - иев, 1988. 13. —оц≥олог≥¤ прац≥ ћј”ѕ 2002 р. -----------------------
[1] оваль Ћ. јдм≥н≥стративне право ”крањни . 1995 р.
[2] –ад¤нське адм≥н≥стративне право п≥дручник за ред ¬асиленкова ћ. 1990
[3] јдм≥н≥стративне право ”крањни олпаков ¬. . . ёр≥нком 1999р.
[4] јдм≥н≥стративне право ”крањни урс лекц≥й 1998р.
[5] ( ƒив.: ¬≥домост≥ ¬ерхов. –ади ”крањни. 1993. є 31. —т. 33
|