ѕлан ¬ступ 1. ѕравова охорона навколишнього природного середовища. 2. «емельний кодекс ”крањни про вади земельного фонду 3. —кладов≥ частини природно-запов≥дного фонду 4. ѕравов≥ заходи охорони атмосферного пов≥тр¤ тваринного св≥ту. 5. ¬одний кодекс ”крањни ¬исновок ¬ступ. ≈колог≥¤ Ч це знанн¤ людини про те що њњ оточуЇ ” наш час даний терм≥н
м≥цно закр≥пивс¤ у сусп≥льн≥й св≥домост≥. ≈колог≥¤ стала одним з основних
показник≥в ставленн¤ полини до житт¤, навколишнього природного середовища
≈колог≥чна св≥дом≥сть в≥дображаЇ духовн≥сть сусп≥льства, його Ђпорозум≥нн¤ї
з природою нев≥д Їмною частиною ¤коњ Ї людина.
¬ еколог≥чних роздумах людини в≥дбиваЇтьс¤ р≥вень њњ ≥нтелекту, загальноњ
≥ профес≥йноњ культури. Ѕ≥льш≥сть людей ¤к≥ св≥домо зараховують себе до
приб≥чник≥в сучасноњ культури вважають що захист довк≥лл¤ е одним з
найб≥льш важливих завдань сучасних ≥ майбутн≥х генерац≥й. —тан природи
викликаЇ все б≥льше занепокоЇнн¤ у представник≥в р≥зних верств населенн¤.
Ќин≥ майже немаЇ св≥домоњ людини ¤ка не знана б дещо про еколог≥ю ƒл¤
б≥льшост≥ населенн¤ з нею поЇднана стурбован≥сть тими негативними
насл≥дками, що спостер≥гаютьс¤ у р≥зних сферах антропогенноњ активност≥. як
правило, ц≥ насл≥дки теоретичною основою ¤ких треба вважати так званий
антропоцентризм пов'¤зан≥ з доведенн¤м до крайньоњ меж≥ тих навантажень ¤к≥
людина покладаЇ на природу. ”¤вл¤Їтьс¤ що вже настав час дл¤ епохи
ексцентризму коли не людина повинна диктувати своњ умови природ≥, а природа
Ч людин≥. јдже антропоцентризм становить небезпеку дл¤ ≥снуванн¤ людей у
глобальному масштаб≥.
≈колог≥чне законодавство Ч це структура, що об'ЇднуЇ еколог≥чн≥ юридичн≥
норми р≥зного р≥вн¤ ≥ р≥зноњ спр¤мованост≥. Ќими можуть бути норми
конституц≥йн≥, звичайн≥, норми, ор≥Їнтован≥ на соц≥альн≥ в≥дносини р≥зного
зм≥сту, з приводу охорони р≥зних природних об'Їкт≥в. ¬казане законодавство
Ї системою, що маЇ б≥льш-менш сталий характер. …ого реал≥зац≥¤ породжуЇ
в≥дносно стал≥ правов≥ в≥дносини.
—истемою еколог≥чного законодавства необх≥дно вважати ц≥л≥сн≥сть, ¤ка
складаЇтьс¤ з окремих законодавчих акт≥в, що перебувають м≥ж собою у
взаЇмод≥њ. як правило, еколог≥чний закон д≥Ї не сам по соб≥, а у
взаЇмов≥дносинах ≥ на п≥дстав≥ ≥нших закон≥в, причому не лише еколог≥чного
зм≥сту.
ѕерв≥сним елементом еколог≥чного законодавства треба вважати його норму.
¬она в≥д≥граЇ базову роль в систем≥ цього законодавства, оск≥льки перебуваЇ
у найб≥льш нижчому, фундаментальному р≥вн≥ системи. ≈колог≥чн≥ акти юридичного значенн¤ мають р≥зну юридичну силу залежно
в≥д того, ¤ким державним органом вони прийн¤т≥ чи затверджен≥. ёридична
сила еколог≥чних акт≥в обумовлюЇтьс¤ тим, ¤кий природний об'Їкт беретьс¤
державою п≥д охорону, тобто сила юридичного захисту цього об'Їкта залежить
в≥д його еколог≥чноњ ц≥нност≥, поширеност≥ чи, навпаки, пом≥тного
зникненн¤, насл≥дком чого Ї занесенн¤ того або ≥ншого об'Їкта до „ервоноњ
книги. ѕроте системний анал≥з сучасного еколог≥чного законодавства даЇ
п≥дстави дл¤ висновку, що юридична сила захисту природних об'Їкт≥в залежить
в≥д м≥сц¤ цих об'Їкт≥в в систем≥ навколишнього природного середовища та њх
стану.
—истема еколог≥чного законодавства ”крањни в основному повинна
в≥дпов≥дати систем≥ еколог≥чного права. ѕраво того чи ≥ншого об'Їкта
природи визначаЇтьс¤ його м≥сцем в н≥й. ¬≥д системи природи залежать
система еколог≥чного права а отже, ≥ система еколог≥чного законодавства.
1. ѕравова охорона навколишнього природного середовища. ќхорона навколишнього середовища зд≥йснюЇтьс¤ р≥зними, у тому числ≥ й
правовими, засобами. ѕри цьому в правових формах захищаютьс¤ переважно вс≥
компоненти, ¤к≥ утворюють природне середовище.
—учасними головними нормативно-правовими актами що регулюють основи
орган≥зац≥њ охорони навколишнього природного середовища, Ї «акони ”крањни
Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї в≥д 25 червн¤ 1991 р.,
Ђѕро охорону атмосферного пов≥тр¤ї в≥д 16 жовтн¤ 1992 р., Ђѕро природно-
запов≥дний фонд ”крањниї в≥д 16 червн¤ 1992 р., Ђѕро тваринний св≥тї в≥д 3
березн¤ 1993 р., Ђѕро карантин рослинї в≥д 30 червн¤ 1993 р та ≥нш≥. ƒо
того ж де¤к≥ в≥дносини у сфер≥ використанн¤ ≥ охорони навколишнього
природного середовища врегульован≥ кодексами (земельним, водним, л≥совим,
про надра), а також «аконами ”крањни Ђѕро плату за землюї в≥д 3 липн¤ 1992
р., Ђѕро ветеринарну медицинуї в≥д 25 червн¤ 1992 р. ¬ажливе значенн¤ у
вир≥шенн≥ цього питанн¤ маЇ затверджений ѕостановою ¬ерховноњ –ади Ђѕор¤док
обмеженн¤, тимчасовоњ заборони (зупиненн¤) чи припиненн¤ д≥¤льност≥
п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ об'Їкт≥в у раз≥ порушенн¤ ними
законодавства про охорону навколишнього природного середовищаї.
–≥зновидами права природокористуванн¤ Ї:
ѕраво землекористуванн¤, право водокористуванн¤, право л≥сокористуванн¤,
право користуватис¤ надрами, право користуватис¤ тваринним св≥том, право
користуванн¤ природно-запов≥дним фондом.
ѕраво природокористуванн¤ Ч це процес рац≥онального використанн¤ людиною
природних ресурс≥в дл¤ задоволенн¤ р≥зних потреб та ≥нтерес≥в.
Ќайважлив≥шими принципами природокористуванн¤ Ї його ц≥льовий характер,
планов≥сть ≥ тривал≥сть, л≥цензуванн¤, врахуванн¤ надзвичайного значенн¤ у
житт≥ сусп≥льства тощо. ѕри цьому вид≥л¤ють так≥ групи природокористуванн¤,
¤к право загального ≥ спец≥ального використанн¤ земл≥, вод, л≥с≥в, надр,
тваринного св≥ту та ≥нших природних ресурс≥в. —уб'Їктами права загального
користуванн¤ природними ресурсами можуть бути, зг≥дно з «аконом ”крањни
Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї, ус≥ громад¤ни дл¤
задоволенн¤ найр≥зноман≥тн≥ших потреб ≥ ≥нтерес≥в. ¬оно зд≥йснюЇтьс¤
громад¤нами безкоштовно ≥ безл≥ценз≥йно, тобто дл¤ цього не потр≥бен
в≥дпов≥дний дозв≥л уповноважених орган≥в ≥ ос≥б. «агальним Ї, наприклад,
використанн¤ парк≥в, сквер≥в, водойм, л≥с≥в, зб≥р дикорослих ¤г≥д, гриб≥в,
гор≥х≥в ≥ т. ≥н. ѕраво загального природокористуванн¤ закр≥плене у ст. 13
онституц≥њ ”крањни:
Ђ ожний громад¤нин маЇ право користуватис¤ природними об'Їктами права
власност≥ народу в≥дпов≥дно до законуї. ѕох≥дним в≥д загального
природокористуванн¤ Ї спец≥альне використанн¤ природних ресурс≥в.
Ќа в≥дм≥ну в≥д першого, це використанн¤ конкретних природних ресурс≥в, що
зд≥йснюЇтьс¤ громад¤нами, п≥дприЇмствами, установами ≥ орган≥зац≥¤ми у
випадках, коли в≥дпов≥дна, визначена у законодавств≥ частина природних
ресурс≥в передаЇтьс¤ њм дл¤ використанн¤. як правило, така передача маЇ
варт≥сть ≥ визначена в час≥. Ќаданн¤ природних ресурс≥в в≥дбуваЇтьс¤ на
основ≥ спец≥альних дозвол≥в Ч державних акт≥в на право пост≥йного
користуванн¤.
р≥м прав суб'Їкт≥в, ¤к природокористувач≥в, сучасною юридичною наукою
сформован≥ й ≥нтенсивно розвиваютьс¤ еколог≥чн≥ права ≥ обов'¤зки. “ак, у
онституц≥њ ”крањни записано, що Ђкожен маЇ право на безпечне дл¤ житт¤ ≥
здоров'¤ довк≥лл¤ та на в≥дшкодуванн¤ завданоњ порушенн¤м цього права
шкоди. ожному гарантуЇтьс¤ право в≥льного доступу до ≥нформац≥њ про стан
довк≥лл¤, про ¤к≥сть харчових продукт≥в ≥ предмет≥в побуту, а також право
на њњ поширенн¤ї. јналог≥чн≥ формулюванн¤ Ї й у «акон≥ ”крањни Ђѕро охорону
навколишнього природного середовищаї, бо це право Ч одне з основних прав
людини. ÷ьому праву в≥дпов≥даЇ обов'¤зок держави забезпечувати зд≥йсненн¤
сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних заход≥в, спр¤мованих на пол≥пшенн¤ та оздоровленн¤
навколишнього природного середовища.
”с≥ еколог≥чн≥ права громад¤н захищаютьс¤ ≥ в≥дновлюютьс¤ у судовому
пор¤дку.
ѕор¤д з правами «акон ”крањни Ђѕро охорону навколишнього природного
середовищаї передбачаЇ ≥ певн≥ обов'¤зки громад¤н. “ак, незалежно в≥д того,
Ї громад¤ни природокористувачами, чи н≥,Ч вони зобов'¤зан≥ берегти природу,
рац≥онально використовувати њњ запаси, не завдавати шкоди. р≥м того, «акон
”крањни Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї покладаЇ на
громад¤н ≥ п≥дприЇмства, установи й орган≥зац≥њ, ¤к суб'Їкт≥в спец≥ального
використанн¤ природних ресурс≥в, спец≥альн≥ обов'¤зки. “ак, плата за
спец≥альне природокористуванн¤ встановлюЇтьс¤ на основ≥ норматив≥в плати ≥
л≥м≥т≥в використанн¤ природних ресурс≥в. ÷≥ нормативи визначаютьс¤ з
урахуванн¤м розповсюдженн¤ природних ресурс≥в, њх ¤кост≥, можливост≥
використанн¤, м≥сцезнаходженн¤, можливост≥ переробки ≥ збер≥ганн¤ в≥дход≥в.
ƒо того ж суб'Їкти спец≥ального природокористуванн¤ зобов'¤зан≥ сплачувати
певн≥ кошти за забрудненн¤ навколишнього природного середовища, що
встановлюютьс¤ за викиди у атмосферу забруднюючих речовин; скиданн¤
забруднюючих речовин на поверхню води, у територ≥альн≥ ≥ морськ≥ води, а
також п≥д землю.
онтроль у сфер≥ природовикористанн¤ ≥ охорони навколишнього природного
середовища зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом перев≥рки, нагл¤ду, обстеженн¤,
≥нвентаризац≥њ та експертиз. ¬≥н може зд≥йснюватись ¤к уповноваженими
державними органами, так ≥ громадськими формуванн¤ми. ƒержавний контроль
покладаЇтьс¤ на –ади народних депутат≥в, державн≥ адм≥н≥страц≥њ та
ћ≥н≥стерство охорони навколишнього природного середовища ≥ його органи на
м≥сц¤х. 2. «емельний кодекс ”крањни про вади земельного фонду «емельний одекс прийн¤тий ¬ерховною –адою ”крањни 13 березн¤ 1992 р.;
в≥н регулюЇ в≥дносини у сфер≥ використанн¤ ≥ охорони земл≥.
”с≥ земл≥ ”крањни под≥л¤ютьс¤ на:
1) земл≥ с≥льськогосподарського призначенн¤;
2) земл≥ населених пункт≥в;
3) земл≥ промисловост≥, транспорту, зв'¤зку, оборони та ≥ншого
призначенн¤;
4) земл≥ природоохоронного, оздоровчого, рекреац≥йного та ≥сторико-
культурного призначенн¤;
5) земл≥ л≥сового фонду;
6) земл≥ водного фонду;
7) земл≥ запасу.
¬≥днесенн¤ земель до певноњ категор≥њ провадитьс¤ в≥дпов≥дно до њх
ц≥льового призначенн¤.
” державн≥й власност≥ перебувають ус≥ земл≥ ”крањни за вин¤тком земель,
переданих у колективну чи приватну власн≥сть. -
—уб'Їктами права державноњ власност≥ на землю виступають:
1) ¬ерховна –ада ”крањни Ч на земл≥ загальнодержавноњ власност≥ ”крањни;
2) ¬ерховна –ада јвтономноњ –еспубл≥ки римЧна земл≥ в межах територ≥њ
–еспубл≥ки, за вин¤тком земель загальнодержавноњ власност≥;
3) обласн≥, районн≥, м≥ськ≥, селищн≥, с≥льськ≥ –ади народних депутат≥в Ч
на земл≥ в межах њх територ≥й, за вин¤тком земель загальнодержавноњ
власност≥.
«емл≥, що перебувають у загальнодержавн≥й власност≥ можуть передаватис¤ в
колективну або приватну власн≥сть ≥ надаватись у користуванн¤, у тому числ≥
в оренду. Ќе можуть передаватис¤ у колективну ≥ приватну власн≥сть: земл≥
загального користуванн¤ населених пункт≥в, земл≥ г≥рничо-добувноњ
промисловост≥, Їдиноњ енергетичноњ та косм≥чноњ систем, транспорту,
зв'¤зку, оборони; земл≥ природоохоронного, оздоровчого, рекреац≥йного та
≥сторико-культурного призначенн¤; земл≥ л≥сового фонду; земл≥ водного
фонду; земл≥ с≥льськогосподарських науково-досл≥дних ≥ навчальних заклад≥в.
ќдн≥Їю з форм власност≥ на землю Ї колективна власн≥сть. —уб'Їктами права
колективноњ власност≥ на землю Ї колективн≥ с≥льськогосподарськ≥
п≥дприЇмства, с≥льськогосподарськ≥ кооперативи, сад≥вницьк≥ товариства,
с≥льськогосподарськ≥ акц≥онерн≥ товариства, у тому числ≥ створен≥ на баз≥
радгосп≥в та ≥нших державних с≥льськогосподарських п≥дприЇмств.
–озпор¤дженн¤ земельними д≥л¤нками, що перебувають у колективн≥й власност≥,
зд≥йснюЇтьс¤ за р≥шенн¤м загальних збор≥в колективу. «емл≥ у колективну
власн≥сть передаютьс¤ безкоштовно. ожний член колективноњ власност≥ на
землю у раз≥ виходу « колективу маЇ право одержати свою частку земл≥ в
натур≥, ¤ка визначаЇтьс¤ в пор¤дку, передбаченому «емельним кодексом.
ѕраво приватноњ власност≥ громад¤н ”крањни на землю означаЇ, що т≥льки
вони мають право на одержанн¤ у власн≥сть земельних д≥л¤нок дл¤: веденн¤
с≥льськогосподарського господарства; веденн¤ особистого п≥дсобного
господарства; буд≥внщтва ≥ обслуговуванн¤ житлового будинку ≥ господарських
буд≥вель: сад≥вництва; дачного ≥ гаражного буд≥вництва.
√ромад¤ни набувають право власност≥ на земельн≥ д≥л¤нки у раз≥: одержанн¤
њх у спадщину; одержанн¤ частки земл≥ у сп≥льному майн≥ подружж¤; куп≥вл≥-
продажу; даруванн¤ та обм≥ну. ѕередача земельних д≥л¤нок у власн≥сть
громад¤н проводитьс¤ м≥сцевими –адами народних депутат≥в за плату або
безкоштовно. ≤ноземним громад¤нам та особам без громад¤нства земельн≥
д≥л¤нки у власн≥сть не передаютьс¤.
” тимчасове користуванн¤ на умовах оренди земл¤ надаЇтьс¤: громад¤нам
”крањни; п≥дприЇмствам, установам ≥ орган≥зац≥¤м; громадським об'Їднанн¤м ≥
ое¤≥г≥йним орган≥зац≥¤м; сп≥льним п≥дприЇмствам; м≥жнародним об'Їднанн¤м ≥
орган≥зац≥¤м з участю украњнських та ≥ноземних юридичних ос≥б ≥ громад¤н;
п≥дприЇмствам, що повн≥стю належать ≥ноземним ≥нвесторам; ≥ноземним
державам; м≥жнародним орган≥зац≥¤м; ≥ноземним юридичним особам та особам
без громад¤нства. ќрендодавц¤ми земл≥ Ї с≥льськ≥, селищн≥, м≥ськ≥, районн≥
–ади народних депутат≥в ≥ власники земл≥. «емл¤ може надаватис¤ в оренду у
короткострокове користуванн¤ Ч до трьох рок≥в ≥ довгострокове Ч до 50
рок≥в. ”мови використанн¤ земл≥, строки њњ використанн¤, плата за оренду
земл≥ визначаютьс¤ за угодою стор≥н ≥ обумовлюютьс¤ в договор≥. ѕ≥сл¤
зак≥нченн¤ строку оренди земл≥ орендар маЇ переважне право на в≥дновленн¤
договору. р≥м того, орендар≥ земельних д≥л¤нок с≥льськогосподарського
призначенн¤ мають переважне право на одержанн¤ орендованих земельних
д≥л¤нок у приватну власн≥сть. 3. —кладов≥ частини природно-запов≥дного фонду ѕриродно-запов≥дний фонд Ч це д≥л¤нки суш≥ ≥ водноњ о простору, природн≥
комплекси та об'Їкти, ¤к≥ мають особливу природоохоронну, наукову,
естетичну та ≥ншу ц≥нн≥сть, а тому вид≥лен≥ з метою збереженн¤ природного
середовища, генофонду тваринного ≥ рослинного св≥ту, п≥дтриманн¤ загального
еколог≥чного балансу та еколог≥чноњ безпеки ”крањни.
ƒо природно-запов≥дного фонду належать:
1) природн≥ об'ЇктиЧзапов≥дники, б≥осферн≥ запов≥дники, нац≥ональн≥
природн≥ парки, заказники, пам'¤тки природи, запов≥дн≥ урочища;
2) штучн≥ об'Їкти Ч ботан≥чн≥ сади, дендролог≥чн≥ парки, зоолог≥чн≥
парки, парки-пам'¤тки садово-паркового мистецтва.
ѕриродн≥ запов≥дники, запов≥дн≥ зони б≥осферних запов≥дник≥в, нац≥ональн≥
парки Ї власн≥стю народу ”крањни. ”с≥ ≥нш≥ об'Їкти природно-запов≥дного
фонду можуть перебувати ≥ в ≥нших формах власност≥. ќхорона об'Їкт≥в
природно-запов≥дного фонду забезпечуЇтьс¤ шл¤хом встановленн¤ запов≥дного
режиму; орган≥зац≥њ систематичних спостережень ≥ досл≥джень; зд≥йсненн¤
державного ≥ громадського контролю; встановленн¤ п≥двищеноњ
в≥дпов≥дальност≥ та ≥н. р≥м того, ц≥ об'Їкти можуть використовуватис¤ лише
дл¤: природоохоронних, науково-досл≥дних, оздоровчих та осв≥тньо-виховних
ц≥лей. ”правл≥нн¤ у сфер≥ охорони природно-запов≥дного фонду зд≥йснюЇ
ћ≥н≥стерство охорони навколишнього природного середовища ”крањни та його
органи на м≥сц¤х. ЅезпосереднЇ управл≥нн¤ б≥льш≥стю об'Їкт≥в природно-
запов≥дного фонду зд≥йснюЇтьс¤ спец≥альними адм≥н≥страц≥¤ми, до складу ¤ких
вход¤ть в≥дпов≥дн≥ науков≥ п≥дрозд≥ли, служби охорони, господарського та
≥ншого обслуговуванн¤. «а «аконом, право участ≥ в управл≥нн≥ названими
об'Їктами належить ≥ в≥дпов≥дним об'Їднанн¤м громад¤н. 4. ѕравов≥ заходи охорони атмосферного пов≥тр¤ тваринного св≥ту. ”правл≥нн¤ у галуз≥ охорони атмосферного пов≥тр¤ зд≥йснюють аб≥нет
ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ур¤д јвтономноњ –еспубл≥ки рим, ћ≥н≥стерство охорони
навколишнього природного середовища ”крањни, ћ≥н≥стерство охорони здоров ¤
”крањни, м≥сцев≥ органи державноњ виконавчоњ влади, ≥нш≥ державн≥ органи.
¬они провод¤ть стандартизац≥ю ≥ нормуванн¤ у галуз≥ охорони атмосферного
пов≥тр¤. ƒержавн≥ стандарти у ц≥й галуз≥ Ї обов'¤зковими ≥ визначають
пон¤тт¤ й терм≥ни, режим використанн¤ й охорони атмосферного пов≥тр¤,
методи контролю за його станом, вимоги щодо запоб≥ганн¤ шк≥дливому впливу
на атмосферне пов≥тр¤ та ≥н. р≥м того, встановлюютьс¤ так≥ нормативи:
еколог≥чноњ безпеки атмосферного пов≥тр¤; обмежено допустимих викид≥в
забруднюючих речовин ≥ шк≥дливого впливу ф≥зичних ≥ б≥олог≥чних фактор≥в
стац≥онарними джерелами; обмежен≥ нормативи утворенн¤ забруднюючих речовин,
¤к≥ в≥двод¤тьс¤ в атмосферне пов≥тр¤; використанн¤ атмосферного пов≥тр¤ ¤к
сировини; концентрац≥њ забруднюючих речовин у в≥дпрацьованих газах. ”
зв'¤зку з ≥снуванн¤м державних стандарт≥в ≥ норматив≥в держава покладаЇ на
п≥дприЇмства, установи ≥ орган≥зац≥њ в≥дпов≥дн≥ обов'¤зки. “ак, вони
зобов'¤зан≥ вживати заход≥в щодо зменшенн¤ обс¤г≥в шк≥дливих викид≥в,
п≥дтримувати у справному стан≥ споруди, устаткуванн¤ й апаратуру дл¤
очищенн¤ викид≥в тощо.
≈коном≥чний механ≥зм забезпеченн¤ охорони атмосферного пов≥тр¤ пол¤гаЇ у
л≥м≥туванн≥, економ≥чному заохоченн≥ ≥ стимулюванн≥ охорони атмосферного
пов≥тр¤.
«аконодавство передбачаЇ, що правопорушенн¤ми у галуз≥ охорони
атмосферного пов≥тр¤ Ї: порушенн¤ норматив≥в гранично допустимих викид≥в
забруднюючих речовин; перевищенн¤ норматив≥в гранично допустимих р≥вн≥в
шк≥дливого впливу ф≥зичних ≥ б≥олог≥чних фактор≥в; використанн¤
атмосферного пов≥тр¤ ¤к сировини основного виробничого призначенн¤ без
дозволу спец≥ально уповноважених державних орган≥в та ≥н.
«акон регулюЇ в≥дносини у галуз≥ охорони, використанн¤ ≥ в≥дтворенн¤
тваринного св≥ту, об'Їкти ¤кого перебувають у стан≥ природноњ вол≥, у
невол≥ чи в нап≥вв≥льних умовах, на суш≥, у вод≥, грунт≥, пов≥тр≥, пост≥йно
чи тимчасово насел¤ють територ≥ю ”крањни або належать до природних багатств
њњ континентального шельфу та морськоњ економ≥чноњ зони. ƒо об'Їкт≥в
тваринного св≥ту належать: хордов≥, в тому числ≥ хребетн≥ ≥ безхребетн≥
тварини в усьому њх видовому розмањтт≥ та на вс≥х стад≥¤х розвитку, що
перебувають у стан≥ природноњ вол≥: частини диких тварин; продукти
життЇд≥¤льност≥ диких тварин; залишки викопних тварин.
—уб'Їктом права загальнодержавноњ власност≥ на тваринний св≥т Ї держава в
особ≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни. ќкрем≥ об'Їкти тваринного св≥ту можуть бути
колективною чи приватною власн≥стю.
ќсновними видами використанн¤ об'Їкт≥в тваринного свњту законодавство
вважаЇ: мисливство; рибальство; використанн¤ об'Їкт≥в тваринного св≥ту у
наукових, культурно-осв≥тн≥х, виховних та естетичних ц≥л¤х; використанн¤
корисних властивостей життЇд≥¤льност≥ тварин; використанн¤ тварин з метою
отриманн¤ продукт≥в њх життЇд≥¤льност≥; добуванн¤ диких тварин з метою
утриманн¤ ≥ розведенн¤ в невол≥ чи в нап≥вв≥льних умовах дл¤ комерц≥йних та
≥нших ц≥лей. 5. ¬одний кодекс ”крањни ÷ей кодекс регулюЇ правов≥ в≥дносини з метою забезпеченн¤ збереженн¤,
наукового обгрунтуванн¤, рац≥онального використанн¤ вод дл¤ потреб
населенн¤ ≥ галузей еконоњ" ки, в≥дтворенн¤ водних ресурс≥в, охорони вод
в≥д забрудненн¤, засм≥ченн¤ та вичерпанн¤, запоб≥ганн¤ шк≥дливим д≥¤м вод
та л≥кв≥дац≥њ њх насл≥дк≥в, пол≥пшенн¤ стану водних об'Їкт≥в, а також
охорони прав п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ громад¤н на
водовикористанн¤. ¬одний фонд ”крањни включаЇ ус≥ води (водн≥ об'Їкти) на
територ≥њ ”крањни. ƒо водного фонду належать:
1. ѕоверхнев≥ води: природн≥ водойми (озера), водото-ки (р≥чки, струмки),
штучн≥ водойми (водосховища, ставки) ≥ канали.
2. ѕ≥дземн≥ води та джерела.
3. ¬нутр≥шн≥ морськ≥ води та територ≥альне море. ”с≥ спори з питань
використанн¤ ≥ охорони вод та в≥дтворенн¤ водних ресурс≥в розгл¤даютьс¤
державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного
господарства, геолог≥њ, м≥сцевими –адами народних депутат≥в, судом,
арб≥тражним судом або третейським судом у пор¤дку, встановленому
законодавством. ¬исновок Ќеможливо у¤вити соб≥ людство поза природою, земними умовами його
≥снуванн¤. ∆итт¤ людини т≥сно впл≥таЇтьс¤ в систему взаЇмозв'¤зк≥в ¤вищ
природи, що створюють основу людського бутт¤. Ќав≥ть незначн≥ зм≥ни
природних умов: температури, вологост≥, атмосферного тиску, х≥м≥чного
складу пов≥тр¤, води тощо) впливають на людину.
—ьогодн≥ людство не може в≥дмовитис¤ в≥д використанн¤ природних ресурс≥в,
¤к≥ Ї основою матер≥ального виробництва, але не може й миритис¤ з
деградац≥Їю навколишнього природного середовища внасл≥док ≥нтенсивноњ
експлуатац≥њ земл≥, њњ надр, водних об'Їкт≥в, л≥с≥в, тваринного ≥
рослинного св≥ту. “ому важливим напр¤мом сучасного соц≥ального регулюванн¤
в≥дносин в сфер≥ взаЇмод≥њ природи ≤ сусп≥льства Ї забезпеченн¤
рац≥онального природокористуванн¤. …ого метою Ї задоволенн¤ матер≥альних
потреб сусп≥льства за рахунок на¤вних ≥ в≥дновлювальних природних ресурс≥в,
визначенн¤ найб≥льш ефективного, економ≥чно виг≥дного њх використанн¤ без
запод≥¤нн¤ шкоди дл¤ життЇво важливих еколог≥чних ≥нтерес≥в людей.
≈колог≥чна функц≥¤ держави не повинна обмежуватис¤ т≥льки охороною
навколишнього природного середовища. ¬она пол¤гаЇ, або принаймн≥ повинна
пол¤гати не т≥льки в охорон≥, а й у в≥дновленн≥ природи, що постраждала в≥д
людського безглузд¤. ÷¤ функц≥¤ маЇ неперевершено значенн¤, оск≥льки в≥д
нењ залежать здоров'¤ планети ≥ саме ≥снуванн¤ людства. « ц≥Їњ причини вона
маЇ зд≥йснюватись в умовах екстремальност≥, ¤к≥ передбачають надзвичайну
напружен≥сть активност≥ держави еколог≥чного зм≥сту. Ќастав час значно
посилити владний характер еколог≥чноњ функц≥њ держави. ¬икористана л≥тература: . онституц≥йне право Ц опорн≥ конспекти. . —ловник - дов≥дник ¬.¬.ћолдовом ¬.‘.ћелащенко ињв УёманаФ 1996 р. . Уќснови конституц≥йного права ”крањниФ ƒержавний украњнський педагог≥чний ун≥верситет ≥м. ƒрагоманова ињв 1997 р., за редакц≥Їю јѕрЌ, професора ¬.¬. опейчикова . У≈колог≥чне правоФ ¬.≤.јндрейцев ињв У¬ентур≥Ф 1996 р. . Уќснови держави ≥ праваФ навчальний пос≥бник ј.ћ. олор≥й ≥ ј.ё.ќл≥йник ињв УЋиб≥дьФ 1997 р. ст.112 Ц 123. |